Звідки беруться ціни?

 

Автор: Рассел Робертс

Рассел Робертс — професор економіки університету Джорджа Мейсона і науковий співробітник інституту Гувера, Стенфордського університету. Він є головним редактором Бібліотеки економіки та свободи та ведучим програми EconTalk.

👉🏻 Це есе є частиною циклу про фундаментальні економічні концепції. Оригінал статті можна знайти за цим посиланням.

 «Ціни змінні. Вони не є фіксованими. Базові закони попиту та пропозиції допомагають нам пам’ятати це»

Троє моїх синів віком від семи до дванадцяти років, страждають від хронічного стану, який описав економіст Джон Бейден (не плутати з президентом) як «айронізм» – любов до будь-чого з металу. Вони захоплюються машинами, фурами, бульдозерами, тракторами – ну, ви зрозуміли. Одного дня мій середній син запропонував, аби наступним моїм авто став кабріолет. Він дорогезний, — сказав старший і відмітив, що кабріолет тієї моделі коштував на десять тисяч доларів більше, ніж вживані варіанти.  А от чому вона дорожча, — молодший брат вирішив спитатись.

Питання дійсно чудове. Чому кабріолети дорожчі за будь-що інше?
Чому 21-річне віскі дорожче за 10-річне? Чому червоний перець дорожчий за зелений? Чому робітники Walmart заробляють менше ніж середньостатистичний робітник у Штатах? Чому бензин дорожчий влітку, аніж взимку?  Чому цей же бензин дорожчий у Європі, ніж у США? Чому троянди стають дорожчими 14 лютого? Чому пиво не дорожчає в день Супербоулу (фінальна гра в американському сезоні)? Та, врешті-решт, через що будинки у передмісті Вашингтону дорожчі за будинки у передмісті Річмонду (Вірджинія)?

Відповіді на ці питання часто виявляються трохи хитрішими, аніж здаються на перший погляд. Однак проігноруймо відповідь, поки що.
Існує  певна прогнозованість цін. Певна упорядкованість. Так не повинно бути. Одного дня, квитки на фільм можуть коштувати більше ніж звичайна сорочка на ґудзиках, апельсини — більше ніж пакет молока.
Звідки взагалі беруться ціни?

Спершу відповіді здаються очевидними. Продавець і встановлює ціну того, що він продає. Однак, якщо вам доводилось мати досвід продажу чогось, то ви знаєте – це не зовсім так. Припустімо ви хочете продати ваш будинок. Так, ви вільні написати стільки цифр в оголошенні, скільки вам заманеться. Зрештою, ваш будинок унікальний. Тож вам просто потрібно знайти того, хто полюбить ваш будинок, вашу терасу, перероблені кухню та сад і ще сотні інших речей, які роблять будинок унікальним. Посилаючись на цей спосіб мислення, ви можете запросити дійсно високу ціну за ваш будинок, адже все що вам потрібно – це одна людина, готова заплатити цю височезну суму.

Проте ви швидко виявите, що якщо поставите занадто високу ціну, то ви не продасте цей модерністський прорив, навіть якщо людина, якій, виявляється, сподобалась ваша фіолетова кухня, переступить поріг. Цей індивід, який полюбить ваш будинок, єдиний, готовий заплатити  $500 000, не зробить цього, якщо буде будинок, дуже подібний на ваш, але з цінником у $300 000.  Допоки додаткові витрати на ваш будинок перевищують ціну альтернативного будинку для покупця на $200 000, ви матимете проблеми. Ваш будинок не продаватиметься.
Люди не платитимуть стільки, скільки готові заплатити, допоки це не є вимушеним кроком. Допоки є вибір – вони будуть обирати оптимальніший варіант. Конкуренція захищає покупців.  Але вона захищає й продавців. Ти можеш бути здатним продати будинок за $100 000. Однак, ти не зобов’язаний, якщо подібний будинок продається за $300 000.

Продавці та агенти з нерухомості розуміють, що будинок конкурує з іншими, навіть якщо він є не настільки цінним, як ваш і навіть якщо є кращим. Отож продавці та агенти з нерухомості дивляться на ціни співставних, подібних будинків, будинків у тих же околицях, з тією ж кількістю кімнат, умовно однаковим розміром ділянки, приблизно з тими ж квадратними метрами житлової площі, наближено з тією ж кількістю шарму, суб’єктивного, але важливого атрибуту.

Але якщо ціна вашого дому встановлена відповідно до цін співставних будинків, тоді що формує ціни цих співставних будинків? Все це здається циклічним. Все це схоже на картковий будиночок! За допомогою чого ж тоді тримається весь ринок нерухомості разом?

Відповідь полягає у тому, що для певного товару, певної якості – скажімо, чотирикімнатного будинку у зеленому передмісті Вашингтону, у хорошому шкільному районі, на тихій вулиці, на третину акра – ціна коригується, щоб прирівняти кількість, яку люди хочуть купити до кількості, яку люди хочуть продати.

І якщо люди хочуть купувати більше ніж раніше, ціни зростатимуть. Продавці конкурують один з одним.

Ціни, які ми бачимо, виникають з цієї конкуренції.

Проста відповідь про попит і пропозицію – це дивна відповідь, бо передбачається, що ми можемо говорити про товар певної якості. У реальному світі кожен має унікальний мікс особливостей. Навіть коли двоє товарів фізично ідентичні, вони майже завжди приходять у комплекті з відмінним рівнем надання послуг.

Це смішна відповідь, оскільки вона припускає, що ми можемо говорити про якусь єдину ціну, якусь «правильну ціну» для 100% бавовняної сорочки, або зручного 4-дверного седану, що бере на 25 миль галон, або для того ж 4-кімнатного будинку в передмісті. Бувають вигідні покупки. Бувають розпродажі. Разом із тим, і покупці, і продавці роблять те, що вважається помилкою — продати задорого чи задешево.

Вона смішна і через те, що і людські бажання, і ситуації, і доходи та й альтернативи постійно змінюються, тому величина чогось, що люди хотіли б купити чи продати, не може бути визначена моментально. Навіть якщо ми говоримо про цю «правильну  ціну». Будь-яка ціна постійно змінюється.

Ця відповідь чудернацька навіть тому що, здавалося б, потребує знання великої кількості різноманітної інформації. Інакше як би ви дізнались, як установити ціну (якщо ви продавець), або чи платити продавцю, якщо ви покупець?

Дивина попиту та пропозиції веде декого до висновку, що вона поширюється тільки на особливі випадки однорідних товарів, у яких є майже нескінченна кількість продавців та чудова інформація про якість товарів, альтернативні товари і їхні ціни.  З цього погляду, попит та пропозиція стосуються пшениці. Напевно.

Інша точка зору каже нам, що попит та пропозиція нереалістичні. Інакше кажучи, немає сенсу у нескінченній кількості транзакцій (які між-іншим є постійними). Реалістичний портрет, того що відбулось на ринку житла мав би висвітлити унікальність кожної транзакції. Це було би не тільки неможливим, але й неінформативно. Яка ж взаємозалежність між всіма цими транзакціями?

Попит та пропозиція – це шлях для простеження взаємовідношення, яке відкидає все, за виключенням такого факту: те, скільки люди заплатять і чи заплатять взагалі — залежить від альтернатив.

Попит та пропозиція – це спосіб організації нашого мислення  щодо такого специфічного поняття, яке економісти ще кличуть ринком та конкуренцією. Давайте оглянемо це на практиці, не використовуючи графіки та подивимось, що ми отримаємо.

Обидва леза ножиць

«Таким чином, нам очевидно, що попит і пропозиція разом впливають на заробітну плату — і вони роблять це, без переважання одного над іншим. Так само, як працюють разом обидва леза ножиць чи всі опори арки. Заробітна плата, зазвичай, дорівнює чистому продукту праці, гранична корисність керує нею. З іншого боку, розмір зарплати, як правило, тісно, хоч і непрямо, пов’язаний з витратами на організацію праці, навчання, підтримку робочого процесу. Всі ці фактори впливають один на одного. Крім усього іншого, це гарантує, що ціна пропозиції і ціна попиту прямують до рівноваги — отже заробітна плата керується не кимось з них окремо, а цілою сукупністю явищ, які впливають на систему попиту й пропозиції»

(Альфред Маршалл, «Принципи Економіки», книга 6, розділ 2, параграф VI.II.16)

Одна з найважливіших переваг системи попиту та пропозиції в тому, що вона змушує нас пам’ятати про те, що Альфред Маршалл назвав обидвома лезами одних ножиць. З деякими виключеннями, і продавці, і покупці  грають роль у визначенні цін. Про це, на диво, легко забути. Коли мій син запитав, чому кабріолети такі дорогі, його брат пояснив це тим, що люди дуже полюбляють їх, тобто мова йде про сторону попиту. Але це не може бути поясненням всієї історії чи навіть великої її частини. Без сумніву, багато людей проживають у прохолодних, дощових кліматах, або навіть у занадто жарких, де водіння кабріолета не приноситиме очікуваний рівень задоволення. Тоді чому вони дорогі і там? Вони дорожчі через механізм, який забезпечує відсовування даху. Він здорожчує виробництво. Кабріолети існують тільки у тому випадку, якщо їхня ціна більша за не-кабріолет. Якби людям подобались авто без будь-якого типу даху, вони би були дешевшими, точно не дорожчими, за авто з дахом.

Подібна логіка застосовується до червоного та зеленого перця. Чому червоний перець постійно дорожчий за зелений? Чому тут має бути бодай якась взаємозалежність між цими перцями? Зелений перець використовується у багатьох видах промислової кулінарії через його виражений аромат. Чи не повинен він бути дорожчим? Виявляється, що червоний перець – це стиглий зелений. Продавець завжди надає перевагу грошам сьогодні, ніж грошам завтра, тому що «гроші сьогодні» можуть бути інвестовані, а тим часом є можливість заробити на відсотках. Тому якщо зелені та червоні перці продавати за тією ж самою ціною – жоден продавець не захоче постачати червоні на ринок.

Через це червоні перці мають продаватись дорожче. Вони існують на ринку тільки тому, що більшість людей надає перевагу саме ним. Однак, якщо вони стануть доступними, якщо продавці стануть спроможними постачати їх, то вони стануть продаватись за вищою ціною.

Ціни пристосовуються

Ціни пристосовуються. Вони не є фіксованими. Попит та пропозиція допомагають нам пам’ятати це.

Розглянемо податок на доходи. Наразі він впроваджений в США так, аби його оплата порівну розділялася між роботодавцем та робітником.

Що станеться, якщо всі податки платитимуться роботодавцем? Може здатись, що це перевага для працівників. Але це передбачає, що зарплати будуть незмінні, у той час, як податок змінюватиметься. Проте заробітна плата – це ціна праці. І ціна праці коригується, щоб урівняти кількість праці, яку робітники хочуть продати (надати) та тією кількістю, яку роботодавці хочуть купити.

Будь-який податок впливає на усіх. Однак вплив неможливо описати законодавством. Податок на покупця праці спричиняє зниження чистої заробітної плати. Отже працівники сплатять частину податку, навіть якщо законодавство покладе цю частину або й весь податок на роботодавців. Податок на продавців авто збільшує ціну авто. Покупці авто платять частину податку у формі вищої ціни, навіть якщо законодавство покладає весь податок на продавців.

Якби законодавство поклало всю сплату податку на доходи на працедавців, тоді збільшення витрат працедавців зменшило би кількість робочої силу, яку вони хотіли б найняти. Це знижує заробітну плату. Фактично заробітна плата повинна впасти рівно на стільки, на скільки зменшиться податок на працівників. Аналогічно до того, якби податок був би накладений повністю на робітників, менше праці було б представлено і зарплати зросли щоби нівелювати збільшення податку.

Аналогічно, збільшення податків на багатших не дає очікуваного ефекту зменшення розриву між багатими та бідними. Оподаткування заможних призведе до збільшення в зарплатах для висококваліфікованих працівників, компенсуючи деякі або ж усі збільшення податкових навантажень. Обов’язковість пільг для низькооплачуваних робітників не обов’язково досягає цілі більшої рівності, тому що обов’язковість пільг заохочує більшу кількість робітників і знеохочує роботодавців наймати їх. Заробітна плата падає, нівелюючи частково чи повністю заплановане зростання добробуту, яке могли собі уявити законодавці та їхні прихильники.

Різноманіття – це про інший спосіб бачення

Наостанок, попит та пропозиція допомагають нам бачити речі абсолютно під іншим кутом.  Дуже дивно бачити, що депутати хвалять чи засуджують президента за розмір середньої зарплати. Якщо заробітні плати зростають – президент хвалитиметься всіма гарними робочими місцями, які економіка створила. Якщо ж вони падають – критики його звинуватять.
Однак рівень заробітних плат не в зоні контролю президента. Це новітнє явище, яке приходить від вибору людей щодо того, скільки освіт отримати, як багато годин працювати та як поєднувати грошове та негрошове задоволення.

Президент контролює зарплати у США не більше, ніж середню масу американця. Він може впливати на них через різноманітні види політик, які в свою чергу діють на стимули, що стоять перед працівниками та роботодавцями. Однак його руки не на циферблаті, який налаштовує зарплати. Як показують приклади з попереднього блоку, багато політичних стратегій, які президенти або ж законодавці можуть запропонувати для покращення стану справ, часто нівелюються ринковими силами (тобто вони переливають із пустого в порожнє).

Доступно за ціною

Один з найпростіших висновків, які походять з попиту та пропозиції — це доступність товарів та послуг на ринку. Коли люди хочуть більше чогось, то натовп більш охочих покупців зрідка вичерпує пропозицію. Ціни коригуються, аби врівноважити кількість, яку хочуть купити (попит) з кількістю, яку хочуть продати (пропозиція). Тож якщо люди раптом чогось хочуть, це не зникне просто так. Ціни зростають, стимулюючи збільшувати кількість того, що є наявне. Як зазначив Генрі Джордж:

 «Є певна відмінність між твариною та людиною. Що яструб, що людина їдять курей, однак чим більше яструбів, тим менше курей, у той  час, чим більше людей, тим більше і поголів’я курей. І тюлень, і людина їсть лосося, однак поки тюлень їсть, цих лососів стає менше, і якщо чисельність тюленів збільшиться понад певну межу, то лосось повинен зменшитися; тоді як розпочавши нерест лосося у сприятливих умовах, людина може настільки збільшити кількість лосося, що вона зможе покрити всі потреби у ньому і, таким чином, скільки б багато людей не було, лосося вистачить на всіх»

(Генрі Джордж, «Прогрес та бідність», книга 2, розділ 3, параграф II.III.5)

Через те що ціни можуть коригуватись, полиці рідко є порожніми при ринковій економіці. Допоки ти спроможний заплатити за щось, доти ти можеш це отримати. Часом ти маєш заплатити трішки більше. Часом менше. Залежно від обставин. Однак ти можеш з’ясувати це. Це спрощує життя не лише для того з нас, хто насолоджується лососем, це також означає, що ти можеш орієнтуватися на інших і покладатися на них у багатьох питаннях, знаючи, що ринок зробить необхідне для вас доступним.

Застереження

Не всі ціни формуються ринком, який підручники кличуть досконало конкурентними. Попит та пропозиція є слабкими інструментами для прогнозування точного показника ціни. Якась транзакція індивіда може відхилитись від «правильної ціни» через помилку, або емоції. На багатьох ринках нетипово великий виробник, або покупець, можуть вплинути на ринкову ціну істотно. Проте якщо ринок і не є прикладом досконалої конкуренції з точки зору підручника, це ще не означає, що попит та пропозиція не можуть відобразити достатнього рівня існуючої конкуренції. Візьмімо особливий приклад: ринок бензину у США кишить регулюваннями, які діють у різних частинах ланцюгу постачання. Однак на всьому ринку досі присутня конкуренція, навіть якщо вона не відповідає визначенню із підручника. І ціновий контроль, як модель попиту та пропозиції, передбачає і призводить до дефіциту, черг та зниження якості. Деталі цієї історії є темою для іншої публікації.

Вантажні перевезення, бартер та обмін

Адам Сміт говорив про схильність людини до вантажних перевезень, бартеру та обміну. Люди постійно продають та купують речі. Завжди у пошуках угоди. Завжди у пошуках кращої. Завжди враховують альтернативи. Пошук гарної угоди продавцями та покупцями, які  розглядають альтернативи, є тим, що економісти називають, конкуренцією. Результатом є залежність транзакцій одна від одної.

 З книги І, розділ 2 Адама Сміта, п. I.2.1:

«Цей поділ праці, з якого випливає стільки переваг, не є наслідком якоїсь людської мудрості, яка передбачає і має на меті загальне багатство, до якого він призводить. Поділ праці є необхідним, хоча й дуже повільним і поступовим, наслідком певної схильності людської природи: схильності до перевезення, бартеру та обміну одних речей на інші»

(Адам Сміт, «Дослідження про природу і причини багатства націй», книга І, розділ 2, параграф I.2.1)

Звідки ж беруться ціни? Ціни, які ми бачимо у нашому світі навколо нас, виникають від взаємодії між покупцями та продавцями. Як ми можемо осягнути той дивний факт, що жодна транзакція не проводиться у вакуумі? Як ми можемо осягнути порядок що виникає від усіх цих транзакцій?

Попит і пропозиція є простим та потужним способом описати те, як транзакції в часі та просторі не є незалежними одна від іншої. Це є потужним способом сформувати наше мислення про складність, яка походить від схильності до перевезення, бартеру та обміну, складності, яка є результатом людської дії, однак не людського задуму.

Переклад: Андрій Прохорчук, дикторка: Ірина Купчак.