Велика французька фінансова криза

Автор: Юрій Уршанський, активіст УСС

«Старий режим» — устрій, який був влаштований у передреволюційній Франції, накопичив дуже багато проблем в економіці.

Серед цих проблем можна виділити:
— хронічний дефіцит бюджету
— продаж державних посад аристократії, корупція і неефективність державного апарату
— внутрішні мита між провінціями, які перешкоджали торгівлі
— величезна кількість податків та повинностей — пережитків Середньовіччя
— бартер замість операцій за допомогою грошей (через постійне псування монети довіра до валюти була низькою)

Ситуацію намагався виправити міністр фінансів Жозеф Марі Терре.

За свій час на посаді (1769-1774), він прийняв багато рішень і розпочав фіскальну реформу:
зменшив державні видатки, скасував звільнення від податків, ввів перший податок на прибуток, скоротив кількість продажних посад, замінив їх найманими чиновниками.

Результатом стало зменшення податкових втрат і збільшення надходжень до бюджету — французький бюджет протягом 1773-1775 рр. отримав профіцит.

Терре відновив здатність Корони брати запозичення, але своїми рішеннями нажив собі багато ворогів, через що був знятий з посади.

Його замінив на посаді Анн-Робер-Жак Тюрго, призначений вже Людовиком XVI.

Новий міністр (1774-1776) продовжував бюджетну політику попередника, однак мав ширші погляди на реформи — він був палким прихильником вільної торгівлі та планував здійснити податкову реформу.

На жаль, його рішення не знайшли підтримки в уряді — багато його пропозицій були заблоковані, а згодом він взагалі був відправлений у відставку.

Рішення попередніх кабінетів були правильні й поступово розв’язували проблему хронічної заборгованості Корони. Проте з початком Американської Революції французи включились у війну, через що різко збільшились витрати бюджету.

Французька економіка знову опинилась в загрозливому стані, звідки її потрібно було витягати…

Одним із найкращих кадрових рішень Людовика XVI було призначення протестанта, іноземця за походженням Жака Неккера (1776-1781).

Найбільшим досягнення Неккера слід вважати його здатність фінансувати війну за допомогою позик. Він вірив, що можна позичати будь-які суми на покриття непередбачених потреб, водночас як виплату відсотків за боргами можна було здійснювати коштом бюджетних надходжень.

Завдяки грамотній податковій політиці (не вводив нових податків, а продовжив дію старих) Неккер зміг домогтись ухвали його рішень урядом.

Неккер продовжував скорочення витрат, скоротив ще більше продажних посад — дефіцит було ліквідовано, а згодом у 1778 році бюджет мав профіцит.

За попередніми прогнозами сучасників, завдяки курсу Неккера уряд міг і в наступні роки закрити бюджет з профіцитом, однак через тривалу війну і витрати на неї дефіцит збільшився у 1780 і 1781 рр.

Через це почалась критика його політики, тому Неккер вирішив оприлюднити бюджет громадськості — і був першим, хто зробив подібне. Однак це не допомогло — через політичні інтриги він змушений був залишити посаду.

На жаль, наступні призначення на посаду міністра фінансів були не такими вдалими. В період 1781-1788 рр. французька економіка наблизилась до свого колапсу.

Повернення «старої гвардії» (відновлення на посадах багатьох скорочених чиновників), накопичення боргів і нездатність їх фінансувати, хронічний дефіцит бюджету — так можна описати наслідки управлінських рішень наступників Неккера.

Звісно, вони намагалися виправити ситуацію: скасували внутрішні митниці, збільшили кількість зон вільної торгівлі, запровадили нові податки.

Однак через відсутність політичної волі короля та опір аристократії ці рішення мали обмежений ефект.

Витрати бюджету зростали, надходження стагнували через неефективність чиновників, а дефіцит продовжував збільшуватися. Катастрофа наближалася…

Економічна ситуація була настільки критичною, що король змушений був повторно призначити Неккера на посаду. Однак дива не сталося. Дефіцит бюджету був величезним, і Неккер змушений був покривати його за рахунок нових запозичень та друку грошей.

Для порятунку ситуації були необхідні системні зміни. У короля не залишалося іншого вибору, як скликати Генеральні Штати в надії заручитись підтримкою для проведення таких необхідних реформ. Так починалась Революція…

Чи можна було уникнути економічного колапсу уряду і заразом соціальних потрясінь, які спіткають країну згодом?

Можливо, якби в короля було достатньо політичної волі опиратись аристократії та духовенству, якби уряд проводив такі необхідні реформи, якби Франція не фінансувала війну на Американському континенті (витрати на яку становили майже 1 млрд ліврів, 960 млн яких було профінансовано коштом запозичень).

Якби, якби, якби… Можливо історія склалася б інакше. Однак ці події є яскравим прикладом того, наскільки економіка є важливою і яким урокам вона може нас навчити.

Матеріал написано з використанням інформації із закордонних наукових публікацій