Велика депресія в США в 1920-30 роки стала серйозним об’єктом дискусії для політологів, істориків та економістів. Більшість з них стверджує, що до кризи привела політика Laissez-faire або політика невтручання держави в економіку, що стало символом «занепаду класичної економічної системи». Сьогодні спробуємо в цьому розібратися.

У 1921 році посаду міністра торгівлі США обійняв Герберт Гувер, який через 8 років став президентом країни. Він мав амбітні плани на реалізацію своєї «Програми реконструкції», яка передбачала підвищення податків, будівництво греблей за державні кошти та державну регуляцію фондового ринку.

Перш за все Гувер на посаді почав боротися із проблемою безробіття, заснувавши національну конференцію по боротьбі з нею, де зібрав підприємців і державних діячів. На цій конференції були запропоновані перші реформи, такі як збільшення фінансування державою громадських робіт, задля усунення безробіття, на що тодішній президент США відреагував дуже негативно, сказавши, що перетворення міністерства фінансів у джерело допомоги призведе до негативних наслідків, адже державні витрати завжди йдуть тільки на споживання, а не на створення нових товарів чи послуг. Тоді ще ніхто не знав, що це, можливо, була найбільш правильна теза на тій конференції.

Також Гувер не обійшов стороною питання трудових відносин, стараючись максимально захистити права робітників та профспілок, але не розуміючи, що так він робить тільки гірше для економіки. Коли на тій же конференції прозвучали тези про заборону дитячої праці, що буквально зменшує обсяг виробництва, та збільшує витрати споживачів, — це був крок якраз проти робітників, яких Гувер хотів захистити. Наступним кроком став примус підприємців до запровадження 8-годинного робочого дня, від чого страждали всі верстви населення, бо підприємці менше виробляли, робітники могли собі менше дозволити.

Також була зачеплене питання про заробітню плату, а точніше те, що дії Гувера повністю були протилежні до економічної теорії, яка каже, що підвищення інвестицій та приток капіталу в підприємства збільшують зарплату, а не навпаки Але Герберт Гувер, у намаганнях захистити всіх і вся, зробив тільки гірше, намагаючись підвищити ставку заробітної плати, очікуючи на економічне зростання.

Не менш важливим каталізатором стала кредитна експансія американської держави. Ці кредити буквально створили гіперінфляцію, заваливши підприємців грошима, які потім згоріли, а деякі підприємства позакривалися, бо сама кредитна експансія стимулює підприємців інвестувати в нові для себе галузі, при цьому зберігаючи певну суму для інвестиції у своє основне підприємство. Тобто у випадку появи додаткових кредитних коштів, підприємці дозволяють собі більше, ніж їм треба для підтримки виробництва, але як тільки держава перестає видавати ці кошти, то деякі підприємства і навіть галузі просто банкрутують. Як підсумок можемо навести трошки статистики:

Реальний обсяг виробництва (ВВП) впав на 29% з 1929 по 1933 рік. 

Безробіття зросло до 25% 

Споживчі ціни впали на 25%; оптові ціни — на 32%. 

Збанкрутувало близько 7000 банків.

Отже, далеко не політика Laissez-faire призвела Америку до великої депресії, а політика державного втручання.

Автор: дописувач Редакції УСС Іван Сотніков