Радянська економіка, 1917-1991: її життя та потойбічний світ

Марк Гаррісон, Почесний професор Уорікського університету

Радянська епоха росії вирізнялася не економічним зростанням чи людським розвитком, а використанням економіки для розбудови партійної влади. Згадуючи сторіччя більшовицької революції 1917 року, у цій статті я покажу, що хоч освіта жінок і кращі показники виживання дітей покращили становище багатьох громадян, проте радянська росія була жорстким і нерівномірно розвиненим середовищем, в якому доводилося народжуватися, жити і старіти. Більшовицька економіка була розроблена для епохи масового виробництва і масових армій. Ця епоха минула, але ідея радянської економіки живе, підживлювана ностальгією та шовінізмом.

У 1980-х роках радянський союз називали «Верхньою Вольтою з ракетами». Це було несправедливою образою для історії та культури країни, яка зараз зветься Буркіна-Фасо. Це також було несправедливо по відношенню до радянського союзу, країни, яка була більшою і багатшою в багато разів. Втім, у цьому була частка правди: військовий потенціал союзу був непропорційний його економічному розвитку.

На рисунку 1 показані великі держави за стандартним показником, розробленим політологами для відображення «здатності нації чинити вплив і протистояти йому» у світі. До 1970-х років за цим показником радянський союз став провідною світовою державою. Проте його економіка виробляла менше половини реального ВВП США, незважаючи на те, що населення було близьким за чисельністю до американського, але розкидане на значно більшій території.

Рисунок 1 Великі держави в міжнародній системі, 1913-1987 (окремі роки), за зведеним індексом національного потенціалу

Джерело: The National Material Capabilities (ver. 4.0) dataset, described by Singer et al (1972), and available at http://www.correlatesofwar.org/ .

Примітки: Зведений індекс національного потенціалу поєднує шість показників відносної ваги країни в міжнародній системі в кожний момент часу: загальна кількість населення, міське населення, виробництво чавуну і сталі, споживання енергії, чисельність військовослужбовців і військові витрати. Австро-Угорщина не враховується, оскільки вона зникла в 1918 році.

На рисунку 2 порівнюються економічні результати срср в реальному обсязі виробництва на душу населення. У 1913 році, згідно світових стандартів, росія була середньою економікою – значно відставала від США, але значно випереджала Верхню Вольту. Сто років потому, на початку світової фінансової кризи 2008 року, росія все ще залишається середньою економікою.

Рисунок 2 Реальний ВВП на душу населення, 1885-2008: США і росія/радянський союз у порівнянні зі світовими показниками (міжнародні долари і ціни 1990 року)

Джерело: US and world from Angus Maddison at http://www.ggdc.net/maddison; Russia (Russian Empire to 1913, then USSR, followed by former USSR) from Markevich and Harrison (2011).

Багато чого змінилося за ці роки. Більшовицька революція, сто років якій виповнилось у листопаді 2017 року, поступилася місцем розрусі у венесуельському стилі. Після цього економіка відновилася, повернулася до глобального середнього рівня і залишалася вище нього протягом кількох десятиліть. Але оглядаючись назад, ми бачимо, що ефект радянської системи полягав насамперед у підвищенні рівня виробництва шляхом постійної мобілізації. Основні темпи зростання продуктивності не були підняті, і радянська економіка ніколи не наближалася до американських стандартів.

Радянська диспропорція між потужністю та продуктивністю стала уроком. Ми вчимо наших студентів, що кожна країна має свої переваги перед іншими. Перевага радянської економіки полягала у виробництві засобів влади у світі. Це відображало ідеї лідерів, які прийшли до влади в результаті більшовицької революції, в політиці, яку вони впроваджували, і в інституціях, які вони створили (Harrison 2017a).

Із самого початку більшовики захоплювалися двома моделями економічної організації, однією німецькою та іншою американською, і наслідували їх:

• Німецька модель представляла собою сучасну військову економіку, впроваджену в 1915 і 1916 роках Вальтером Ратенау та Еріхом Людендорфом. У воєнній економіці існувала мобілізація для масових війн і масових жертв, коли товари розподілялися за фіксованими цінами.
  
• Американська модель, впроваджена Генрі Фордом і прославлена ​​Фредеріком Вінслоу Тейлором, полягала в стандартизованих товарах, які масово вироблялися під централізованим ієрархічним управлінням.

Разом ці дві моделі забезпечили ключові принципи «економіки радянського типу», описаної в західних підручниках.

Радянські економічні інституції були сформовані в період з 1917 до приблизно 1934 (Davies 1994). Цей період відзначався гострими політичними та соціальними конфліктами та декількома поворотами, які змінювали сферу організації ринку та вибір споживачів. Розвороти додають певної довіри ідеї про те, що радянська економіка могла розвиватися більш ніж одним альтернативним шляхом. Зрештою, навіть сьогодні зберігаються «різновиди комунізму» — від Китаю та Куби до Північної Кореї.

Незважаючи на варіативність, у радянській політиці після 1917 року існувала важлива спадкоємність. Найбільш очевидною була централізована однопартійна диктатура. Диктатори поділяли переконання, які формували їхні уявлення про власні інтереси і про те, як найкраще їх просувати. Вони бачили світ як щось вороже, а свою країну — як фортецю, яку взяли в облогу вороги і в яку проникають шпигуни. Коли вони не воювали, то готувалися до війни.

В економіці більшовики забезпечували можливість держави директивно керувати робочою силою, захищати свої ланцюги постачання, а також цензурувати й спрямовувати інформаційний потік. Це був послідовний процес, який розпочався в 1917 році і тривав у фоновому режимі, незалежно від політичних коливань (Harrison 2017b).

Закордоном радянські вожді підривали лад сусідніх держав, врешті-решт нав’язавши більшості з них комуністичні режими. Забезпечивши собі сусідів як союзників, вони неодноразово вторгалися до них під приводом «захисту завоювань революції». 

У внутрішній економіці радянська політика докорінно змінила розподіл ресурсів, пригнічуючи споживання на користь фінансування промислових і військових проектів. Одним із результатів стала величезна військова промисловість, організована для масового виробництва озброєнь. У традиційних галузях, як показано на Рисунку 3, цей комплекс був значною мірою закладений у 1930-х роках. Коли вибухнула Друга світова війна, радянський союз вже конкурував з Німеччиною як один з двох провідних світових постачальників озброєнь (Davies et al., готується до друку). Під час і після війни з’явилися нові галузі ядерної зброї, космічних ракет і радіоелектроніки.

Рисунок 3 Радянська оборонна промисловість, 1917-1987: Кількість виробничих, науково-дослідних та конструкторських установ за галузями

Джерело: Dexter and Rodionov (2017).

Радянська держава конфіскувала більшу частину особистого багатства і, схоже, розподіляла доходи від зайнятості краще, ніж російська імперія чи сучасна РФ. Про це свідчить Рисунок 4, Novokmet et al. (2017).

Але дані про доходи, можливо, не є об’єктивним орієнтиром для оцінки нерівності споживання за комунізму. Розподіл споживчих товарів і послуг характеризувався дефіцитом і привілеями. Кожен дорослий радянський громадянин міг розраховувати на дохід, але дохід не визначав доступ до товарів і послуг – він залежав від політичного та соціального статусу.

Колись знайомі образи черг біля радянських магазинів зображують людей, які мали гроші, але не могли витратити їх без черги, бо не мали привілеїв або контактів, необхідних для цього.

Рисунок 4 Частки доходу, 1905-2016 (вибрані роки): бідніші за 50% та багатші за 90%

Джерело: Novokmet et al. (2017).

Варто зауважити, що за радянських часів частка доходу, яка не розподілялася між дорослими, була набагато більшою, ніж до чи після срср. Дані про доходи населення ґрунтуються переважно на розподілі заробітної плати, що виключає більшість сільських домогосподарств.

За радянської системи мільйони життів були зруйновані періодичними голодоморами, масовими вбивствами та безперервними, повсюдними репресіями. Водночас, за тієї ж системи мільйони інших життів були покращені. Бенефіціарів найлегше ідентифікувати за демографічними показниками.

Однією з груп, що покращила своє становище, були молоді жінки. Більшовики, які прагнули розвивати людський потенціал, бачили в жінках потенційний ресурс, але скутий неписьменністю і браком освіти. Масова освіта відкрила жінкам світ офісної роботи, звільнила їх від важкої праці на полях і фабриках і дала їм можливість жити гідним життям.

Наприклад, до 1970 року жінки становили понад 60% усіх працівників у державному та бізнесовому управлінні (ЦСУ 1973: 348, 445). У своїй кар’єрі жінки продовжували стикатися з сегрегацією робочих місць, скляною стелею і «подвійною зміною», коли після оплачуваної роботи ще займалися господарством. Тим не менш, зміни в їхньому житті були глибокими.

Другою групою бенефіціарів були діти. До революції кожна шоста дитина помирала у віці до п’яти років. Після погіршення ситуації в неспокійні перші роки радянської влади цей показник різко покращився. Основними факторами були прості, але дієві заходи з громадської санітарії, боротьби з інфекціями та антисептики під час пологів і хірургічних втручань.

Як показано на рисунку 5, до 1950-х років очікувана тривалість життя при народженні зросла з менш ніж 30 років до понад 60. Після цього покращення зупинилося, а на деякий час навіть пішло у зворотному напрямку.

Рисунок 5 Загальна очікувана тривалість життя російських чоловіків, 1896/97-1989 (роки перепису населення), при народженні та у різному віці

Джерело: Goskomstat Rossii 1998: 167 168. 

На рисунку 5 також можна виділити третю групу, яка не досягла жодних успіхів. Це були чоловіки (і жінки) середнього віку. радянський союз мало використовував нові досягнення науки щодо неінфекційних та дегенеративних захворювань. Зрілі радянські громадяни палили, непомірно пили, дихали брудним повітрям і передчасно помирали від відмов органів і раку. З 1890-х до 1980-х років тривалість життя чоловіків і жінок у віці 40 років і старше майже не змінилася.

Радянська економіка була продуктом глобальних воєн, а також переконань і технологій початку ХХ століття. За час існування радянського союзу багато інших країн досягли подібних або навіть більших соціальних та економічних успіхів за більшої згоди та меншого насильства. У сторіччя радянської економіки її слід пам’ятати, але не слід сумувати за нею.

Посилання

Davies, R W (1994), “Changing Economic Systems: An Overview.” in R W Davies, M Harrison and S G Wheatcroft (eds), The Economic Transformation of the Soviet Union, 1913-1945, Cambridge: Cambridge University Press, pp. 1-23.

Davies, R W, M Harrison, O Khlevniuk, and S G Wheatcroft (in preparation), The Industrialisation of Soviet Russia, vol. 7. The Soviet Economy and the Approach of War, 1937-1939. Basingstoke: Palgrave.

Dexter, K, and I Rodionov (2017), “The Factories, Research and Design Establishments of the Soviet Defence Industry: A Guide: Ver. 18”, University of Warwick, Department of Economics.

Goskomstat Rossii (1997), Naselenie Rossii za 100 let (1897-1997). Statisticheskii sbornik, Moscow.

Harrison, M (2017a), “The Soviet Economy, 1917-1991: Its Life and Afterlife,” The Independent Review 22(2): 199-206.

Harrison, M (2017b), “Foundations of the Soviet Command Economy, 1917 to 1941,” in S Pons and S Smith (eds), The Cambridge History of Communism, vol. 1: World Revolution and Socialism in One Country, Cambridge: Cambridge University Press, pp. 327-347.

Markevich, A, and M Harrison (2011), “Great War, Civil War, and Recovery: Russia’s National Income, 1913 to 1928”, Journal of Economic History 71(3): 672-703.

Novokmet, F, T Piketty, and G Zucman (2017), “From Soviets to Oligarchs: Inequality and Property in Russia, 1905-2016”, WID.world working paper no. 2017/09.

Singer, J D, S Bremer, and J Stuckey (1972), “Capability Distribution, Uncertainty, and Major Power War, 1820-1965”, in B Russett (ed.), Peace, War, and Numbers, Beverly Hills: Sage, pp. 19-48.

TsSU (1972), Narodnoe khoziaistvo SSSR. 1922-1972. Iubileinyi statisticheskii sbornik. Moscow: Statistika.

Примітки

1 Цю фразу, ймовірно, вигадав Ксан Смайлі — кореспондент The Daily Telegraph у москві, дивись: http://www.russialist.org/archives/3059.html##6 (доступ 28 вересня 2017).

Переклад: Тарас Якимчук, озвучка: Ірина Купчак.