Анонсуємо авторські кінороботи митців, подані на І (перший) Український Лібертаріанський Кінофестиваль!

Друзі, з неймовірним захопленням раді анонсувати кінопрограму нашого фестивалю, який відбудеться уже цих вихідних (1-2 липня) у м.Київ, у просторі IHUB.

День 1 (01.07, присвячений номінації ігрового кіно)

1. Богдан Іващук «Політичні замальовки, або 20 років досвіду».
2. Микита Ігнатьков «Берестечко»
3. Олександр Петренко «Яблуко на трьох»
4. Олег Кібальник «Нюанс»
5. Марія Феленко «Танок метелика»
6. Ярослав Пушкарчук «Річниця»
7. Марія Кобзєва «Я не хочу бути солдатом. Просто кицюнею»
8. Іван Бутняк «Є час»
9. Жора Папоян «Паспорт»
10. Марія О`Райлі «Щастячко»

День 2 (01.07, присвячений номінації документального кіно)

1. Алла Мітюкова «Будинок 359-й»
2. Владислав Карпенко «Безпальків»
3. Микита Ігнатьков «Мій 2022»
4. Вікторія Куліш-Назаренко «Повернене свято»
5. Марія ОʼРайлі «Пророк»

Якщо ви не встигли зареєструватися, але дуже хочете потрапити на кінофестиваль як глядач, у вас є остання можливість це зробити! 👇🏻

Ми подовжили дедлайн до 29 червня 23:59!

🎥 Номінація «Найкраще ігрове кіно»

Богдан Іващук «Політичні замальовки, або 20 років досвіду»

Побутова замальовка діалогу батька з сином, в яких на сільській дорозі посеред зими ламається машина. І поки син вмовляє батька вирішити проблему самотужки, той до настання ночі чекає допомогу від районної адміністрації. Стрічка влучно передає одну з ключових проблем українського політичного досвіду – небажання громадян брати відповідальність на себе.

 

Олександр Петренко «Яблуко на трьох»

“Яблуко на трьох” це історія про свободу кохання, волю до зраду й примирення та подвійне життя, яке веде людина, що розповідається за допомогою пластики тіла. Пластичне вирішення фільму це нова точка зору на тему шведської родини.

 

Микита Ігнатьков «Берестечко»

Робота є авторською інтерпретацією монологу Богдана Хмельницького з поеми «Берестечко» Ліни Костенко в атмосфері звичайної української квартири. 

 

Іван Бутняк «Є час»

15-ти річна Вікторія тікає з розбомбленого війною міста. Її будинок згорів. Вона втратила сім‘ю та друзів. Дівчину мучать панічні атаки та неможливість спокійно спати. Її реальність та сон переплітаються. Проте дівчина намагається створити єдине для неї безпечне місце – її заспокоює читання віршів українського поета Іздрика. Поезія допомагає вилікувати рани її душі. Хто вона і де в новій реальності?

 

Марія Кобзєва «Я не хочу бути солдатом. Хочу просто Кицею»

Після років розлуки Кицюня приїздить до свого першого кохання, хворого солдата. Вона тут, щоб розказати про вступ на воєнну службу. На його кухні відбувається щемкий діалог, можливо останній.. Це історія про вибір жінки бути воїном. Про кохання, яке рухає до світла у найтемніші часи. Історія про свободу людських чеснот, які живуть довше за тіло.

 

Жора Папоян «Паспорт»

Батько везе сина за кордон проти його волі, бо не хоче, аби той воював, але напівдорозі з’ясовується, що син забув свій паспорт вдома. На те, щоб повернути його, в них є тільки цей день, адже завтра синові – 18.

 

Соломія Козолуп «Петля»

Під час “Бельгійської операції” батьків Джеймса вбивають нацисти за спроби повстання проти. Хлопчику вдається врятуватися, сховавшись під столом в кабінеті батька. Незабаром хлопця забирають до себе, сім’я місцевого священника. Минає багато часу, Джеймс стає дорослим, статним чоловіком, місцевим лікарем – психіатром. Одна з чергових справ пацієнтів , пробуджує спогади про його дитячу історію й змушує повернутися хлопця до рідного будинку…

 

Марія Феленко «Танок метелика»

Початок ХХ століття, Олена Шовгенова (а згодом відома українська поетеса Олена Теліга) разом з родиною опиняється у Києві, де дівчина вперше закохується, але через більшовицький режим змушена залишити місто та коханого. У Чехословаччині майбутня поетеса виявляє приголомшливий факт – українська культура живе в еміграції. Тут вона закохується у козака Михайла з яким згодом переїздить до Варшави. Але бажання повернутися до улюбленого Києва не полишає Олену.

 

Олег Кібальник «Нюанс»

Кіно університет Києва готується до візиту делегації кінематографістів з Японії, які приїжджають подивитись дипломні роботи студентів режисерів й закріпити многолітню дружбу. В університеті терміново скликається комісія, адже в кадр дипломної роботи їхнього студента потрапив жіночий сосок. Поставивши за мету виключити фільм з показу, члени комісії стикаються з рядом проблем: різним ставленням до оголеної жінки в кадрі, питанням частування делегації та їжі на святковому банкеті, обмеженістю у часі на винесення рішення, тим що ніхто не подивився сам фільм та головною проблемою: як увімкнути телевізор. Відстоювати право фільму бути побаченим випало на долю молодої сором’язливої Альони Юріївни, майстра чий студент зняв цю епатажну роботу. Відчуваючи спільну біль із героїнею фільму свого студента, Альоні Юріївні доведеться нарешті осягнути, що означає бути героєм.

 

Ярослав Пушкарчук «Річниця»

Україна, 2022. Ірпінь. Російсько-українська війна триває. На руїнах нескореного міста головна героїня картини святкує річницю весілля. Але не з чоловіком, сама, з думками і спогадами. Жінка намагається створити атмосферу свята і забути, що насправді це гірке прощання. Вона зберігає пам’ять про своє кохання в дрібницях і деталях, єдиних цінних речах, які залишаються.

Марія О`Райлі «Щастячко»

Є такий додаток на телефон, який зробить з вас щасливу людину, навіть проти вашої волі…

Денис – сумний і одинокий. Одного разу, він бачить по телевізору рекламу додатку «Щастячко». Цей додаток – обіцяє зробити з Дениса по-справжньому сучасну щасливу людину…
«Ну нарешті» – думає Денис.
Але поступово, щастя захоплює його життя, звички, одяг…
Натягує на обличчя усмішку крізь тортури, заборону виходити з дому й смішні відео. Сучасний світ – не любить сумних нитиків, Денисе!
В нас є інстаграм, тік-ток, нетфлікс, музика… – стільки можливостей бути щасливим.
Кожної секунди. Завжди й усюди.
Денис на жорсткому досвіді розуміє, що Щастя – це в’язниця, від якої не втекти.

🎥 Номінація «Найкраще документальне кіно»

Вікторія Куліш-Назаренко «Повернене свято»

Через автентичне свято Водохреща студентка-ведуча досліджує український культурний код у регіоні. Місцеві експерти та родина, яка зберігає традиції святкування, розкривають ідеї, які кидають виклик нав’язаним Росією стереотипам про наше спільне духовне коріння.ʼ

 

Владислав Карпенко «Михайло Безпальків»

Фільм розповідає коротку історію життя і становлення львівського художника Безпальківа Михайла Васильовича, заслуженого діяча мистецтв України. Життя героя є маніфестацією мистецької свободи у важкі часи.

 

Микита Ігнатьков «Мій 2022»

Студент Університету Карпенко-Карого разом з іншими співмешканцями гуртожитку потрапляє у гирло війни і починає фільмувати навколишній стан речей. Проходячи крізь озадачені обличчя студентів в укритті-підвалі, панічні крики людей на вокзалі, що евакуйовувались і особисту збентеженість, він опиняється в Івано-Франківську. Його одногрупник Віталій з родиною прихищає його і ця подія стає точкою споглядання на його нове життя. – Життя, де більше немає місця сумнівам у людській приреченості, де панує злагода і взаємна виручка. Автор приходить до цього висновку і повертається до Києва. 

Марія О`Райлі «Пророк»

Андрій Клименко художник, з яким ми познайомились восени 2021 року у психіатричній лікарні імені Павлова. Через рік після початку повномасштабного вторгнення ми зрозуміли, що більшість його картин виявилися пророчими, а сама розмова з Андрієм набула більших сенсів.

Позаконкурсна програма

На учасників та глядачів фестивалю також чекає позаконкурсна програма з виступами представників сучасної української кіноіндустрії.

1 липня про свободу світових кіномитців говоритимемо з кінокритиком та арт-менеджером «Планети Кіно» Станіславом Тарасенком. Свободу в нових хвилях кінематографу України, США, Гонконгу, Південної Кореї та Румунії обговорюватимемо з кінокритиком Gogol Media Ігорем Кромфом.

2 липня на вас чекають виступ дослідниці кіно та редакторки телеграм-каналу Gogol Media Єлизавети Алексіюк на тему свободи у новій хвилі французького кінематографу, TED Talk від РМ Multiplex Ілони Оксень про те, як українські кінотеатри переживають повномасштабне вторгнення, а також практична лекція від засновника проєкту МУР та режисера Олександра Хоменка на тему яким є шлях творчої ідеї від народження до реалізації.

Журі конкурсу

Ахтем Сеїтаблаєв, український актор та режисер. Лавреат низки премій та нагород, серед яких – премія імені Василя Стуса, а також нагорода за найкращу чоловічу роль у фільмі Нарімана Алієва у фільмі «Додому», що визнаний найкращим іноземним фільмом 7-го Міжнародного Босфорського кінофестивалю.

Марія Чирва, активістка ГО «Українські Студенти за Свободу», членкиня жюрі Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA 2023, візуальна мисткиня, режисерка монтажу та дизайнерка. Студентка факультету Аудіовізуального мистецтва та виробництва Харківської державної академії дизайну та мистецтв.

Алім Алієв, громадський діяч, менеджер культурних проєктів, спізасновник ГО «Кримський дім» та «КримSOS», заступник генерального директора Українського інституту.

*Повна програма фестивалю буде опублікована для конкурсантів та глядачів у закритому чаті.
**З будь-яких запитань звертайтеся до @studfreedom_info (Telegram).