Цей текст є перекладом статті 1955 року «Who is libertarian?», написаної професором економіки Рокфордського коледжу Діном Раселом для FEE (Foundation for economic education). Саме ця організація популяризувала термін «лібертаріанство» в сучасному його значенні.

Ті з нас, хто є прихильниками індивідуальної свободи й персональної відповідальності, так і не змогли домовитись щодо загальноприйнятної назви для нас і нашої філософії свободи. Це було б не так і важливо, якби не той факт, що суперники будуть нас якось називати, незалежно від нашого бажання. Тож нам краще вибрати логічну назву, аніж дозволяти їм обтяжувати нас епітетами.

Дехто з нас називає себе «індивідуалістами», інші ж зазначають, що наші противники часто використовують це слово для опису безсердечної людини, якій начхати на проблеми та прагнення інших.

Дехто з нас зве себе «консерваторами», однак під цим терміном також маються на увазі люди, які схвалюють інститути більше з огляду на їх вік, ніж на закладену в них цінність.

Багато хто з нас називає себе «лібералами». І справді, колись це слово означало людину, що поважає індивіда та остерігається імперативу мас. Але ліві зіпсували і вкрали цей колись гордий термін, щоб позначати ним сторонників державного контролю над власністю та особистістю. В результаті ті з нас, хто вірить у свободу, мусять пояснювати, що, називаючи себе лібералами, вони мають на увазі лібералів у незіпсованому класичному сенсі. Це в кращому разі незручно і викликає непорозуміння.

Ось моя пропозиція: нехай ті з нас, хто любить свободу, зарезервують за собою слово «лібертаріанець».

Новий міжнародний словник Вебстерa» визначає лібертаріанця як «прихильника вчення про свободу волі; також того, хто дотримується принципів свободи, особливо індивідуальних свобод думки і дії».

В популярній термінології лібертаріанець — це протилежність до авторитариста. Строго кажучи, лібертаріанець — це людина, яка відкидає ідею використання насильства або погроз насильством, легальним чи ні, для нав’язування своєї волі чи думки людям. Загалом лібертаріанець — це той, хто хоче, щоб його життя стало набагато менш зарегульованим, ніж воно є зараз.

Лібертаріанець вважає, що уряд повинен однаково захищати всіх людей від зовнішньої і внутрішньої агресії, але в інших аспектах повинен залишити за людьми право самостійно вирішувати свої проблеми і діяти відповідно до своїх прагнень.

Лібертаріанець розраховує, що його уряд забезпечить індивіду захист від відвертого шахрайства, але не сподівається, що влада захищатиме когось від наслідків його власного вільного вибору. Лібертаріанець вважає, що люди, які роблять розумний вибір, мають право насолоджуватися плодами своєї мудрості, а особи, що роблять нерозумний вибір, не мають права вимагати, щоб їм відшкодували кошти за їхню нерозважливість.

Лібертаріанець очікує, що його уряд створюватиме, підтримуватиме та виконуватиме рішення неупереджених судів — судів, які не беруть до уваги расу, релігію чи економічний статус людини. Рішення цих судів лише тоді можуть вважатися справедливими, якщо вони є однаково обов’язковими як для чиновників, так і для інших осіб.

Лібертаріанець поважає право кожної людини користуватися і розпоряджатись своїм чесно набутим майном — торгувати ним, продавати або навіть дарувати його, бо він знає, що свобода людини неможлива без дотримання цього фундаментального права.

Лібертаріанець вважає, що щоденні потреби людей найкраще може задовольнити вільний та конкурентний ринок. Він також твердо переконаний, що вільні люди, користуючись власними чесно заробленими грошима, знаходяться в найкращій з позицій, щоб зрозуміти і допомогти своїм ближнім.

Лібертаріанець виступає за сильно обмежену форму держави з багатьма запобіжниками, у тому числі розподілом владних повноважень, які б допомогли уникнути зловживань з боку уряду. З точки зору лібертаріанця, керувати людьми необхідно менше, а не навпаки.

Лібертаріанець вірить у свою здатність і здатність інших людей досягти щастя і процвітання в суспільстві, де ніхто не має права змушувати інших діяти відповідно до чиїхось поглядів чи бажань. Його спосіб життя ґрунтується на повазі до себе та інших.

Лібертаріанець не виступає за збройне повстання проти уряду, якщо це тільки не єдина можливість уникнути концентраційних таборів. Однак, коли дії влади з точки зору лібертаріанця є шкідливими, він зобов’язаний постаратися пояснити тим, хто виступає за них, чому ці дії шкідливі і позбавлені сенсу.

Метою лібертаріанця є дружба і мир з сусідами вдома і за кордоном.


Цитати про лібертаріанство 

«Лібертаріанці заперечують не чужі смаки, а нав’язування смаків іншим», — Чарльз Т. Спредінг

«Ідея насильницького управління іншою, рівною мені в очах Бога людиною мені осоружна. Я не хочу цього робити. Я не хочу, щоб хто-небудь керував мною будь-яким чином. Я розумна істота, тому все, що мені потрібно це показати, що є найкращим для мене і тоді, оскільки я розумний, я зроблю правильний для себе вибір, так само, як і ви. Я не вірю, що душа ніколи не була примушена ні до чого, крім руїни», — Самуель Мілтон Джонс

«Свобода для небагатьох — це несвобода. Свобода для мене і рабство для вас означають рабство для обох», — Самуель Мілтон Джонс

«Інститути громадянської свободи дають право кожній людині в своїй кар’єрі діяти по-своєму, гарантуючи їй, що все, що вона робить на шляху до промисловості, економіки, розсудливості, здорового глузду тощо, буде сприяти її благополуччю, а не приносити вигоди іншим людям. Звичайно, це неминучий наслідок того, що кожна людина повинна понести покарання за свої вади і свої помилки.

Нам кажуть, що станеться, якщо кожен з нас піде і зробить щось для блага іншого; але чому б не подумати і про величезну вигоду, яку ми отримаємо, якщо кожен зробить щось для себе?

Скрізь, де колективні стандарти, кодекси, ідеали і мотиви замінюють собою індивідуальну відповідальність, про це ми знаємо з досвіду, там спонтанність і незалежна відповідальність, які необхідні для моральної сили, обов’язково втрачаються», — Вільям Грехем Самнер.