Які етичні межі поведінки на ринку? Чи все, чим можна володіти, можна і продати? Якщо допустимо виконати певну дію, чи можна зробити це також за гроші? Як комерція впливає на етичний статус предмета чи дії? У своєму есе філософи Джейсон Бреннан і Пітер Яворскі стверджують: «усе, що можна робити безкоштовно, можна робити й за гроші», справді ж цікаве питання щодо ринків — не те, що ми можемо купити та продати, а те, як ми маємо це робити.

У наш час люди здебільшого згодні, що нам потрібна ринкова економіка. Однак вони також кажуть, що деякі речі варто тримати подалі від ринку. Можна купувати та продавати олівці, їжу, квитки на футбол чи освітні послуги, втім, неправильно купувати та продавати секс, нирки, послуги сурогатного материнства, місця в черзі чи робити ставки на теракти.

Ми не згодні. Центральна теза нашої книги «Ринки без обмежень» — усе, що можна робити безкоштовно, можна робити й за гроші. Є речі, які ви не можете продавати, як-от дитяча порнографія, раби чи ядерна зброя, але це насамперед тому, що ви не маєте права володіти ними. В особливих випадках, ми також не можемо продавати певні речі певним людям. Наприклад, я не маю продавати вам бейсбольну биту, коли ви страшенно розлючені, хоча бейсбольні бити — те, що можна купити та продати. В інших випадках усе чесно.

Критики комодифікації — процесу перетворення на товари речей, що раніше не продавалися — розробили вражаючий спектр заперечень проти купівлі та продажу різних товарів і послуг.

До них належать:

  1. Експлуатація: Купівля та продаж певних товарів, як-от секс, можуть мати згубні наслідки для інших.
  2. Неправильний розподіл: Купівля та продаж певних товарів, як-от «безкоштовні» квитки на «Шекспіра ​​в парку», можуть призвести до несправедливого розподілу благ.
  3. Розбещення: Купівля та продаж певних товарів, як-от жорстокі відеоігри чи порнографія, можуть призвести до того, що в нас будуть погані установки, переконання чи характер.
  4. Шкода: Купівля та продаж певних товарів, як-от прав на вибір імені для дітей, може завдати шкоди людям.
  5. Семіотичне заперечення: Купівля та продаж певних товарів, як-от нирки, можуть виражати неправильне ставлення або порушувати сенс цього блага чи можуть бути несумісні з невідчужуваною гідністю, притаманною певним видам діяльності, речам або людині.

У «Ринках без обмежень» ми систематично спростовуємо численні приклади кожного з цих видів заперечень (а також деяких інших). Ми намагаємося показати, що немає заперечень проти ринків у принципі.

Основна мета книги — вивести філософів із розмов про моральні межі ринків. Цікаві питання про ринки — це не те, що ми можемо купити та продати, а те, як ми маємо це робити. Деякі способи покупки та продажу речей можуть бути неправильними, але це не означає, що річ, про яку йде мова, взагалі не може бути придбана чи продана. Можливо, покупка сексу в жінки, що зневірилася, експлуатує її, але це не означає, що покупка сексу завжди неправильна — ви можете купити його в того, хто не в розпачі. Можливо, покупка нирки в необізнаної, необачної людини є помилкою, але натомість можна купити нирку інформованого, раціонального продавця.

Критики: Переконайтеся, що ваша претензія дійсно стосується ринку

Ми стверджуємо, що немає жодних моральних обмежень для ринку. Тож розгляньмо, наприклад, «продаж рабів» чи «замовне вбивство». Ніхто з нас не підтримує такі ринкові відносини. Але, звісно, жодна з цих речей не є неправильною через якісь факти чи особливості ринків. Неправильність рабства полягає в позбавленні автономії людської істоти, що має на неї право. Було б так само неправильно дарувати рабів, як це іноді траплялося в минулому. Неправильність убивства незнайомця в тому, що це приклад необґрунтованого вбивства. Було б однаково неправильно вбивати незнайомця безкоштовно чи в якості подарунку своєму другу. У цих випадках рабство та вбивство не вважаються неправильними ні через «продаж», ні через «замовлення». А через рабство та вбивство самі собою.

«Як», а не «що»

Інші заперечення стосуються питання «як», а не «що». Ось що ми маємо на увазі. Є не лише різні ринки в різних сферах, є різні ґатунки ринків одних і тих же речей. Автівки можна придбати на аукціоні; їх також можна купити в салоні. Ми можемо використати гроші, щоб вступити в ринковий обмін, а можемо зробити це через бартер. Можемо змінити ціну товару чи послуги й можемо змінити умови участі, наприклад, за ліцензією. У багатьох випадках критики комодифікації скаржаться не на те, що продається, а на можливі способи продажу. Рішення полягає не в забороні ринку, а в його зміні.

Як приклад, розгляньмо заперечення Елізабет Андерсон проти ринку сурогатного материнства. Вона вважає, що в сурогатних агентів погана ділова етика, і заперечує проти того, як деякі контракти із сурогатного материнства можуть залишити сурогатну матір із розбитим серцем. Але це, у кращому разі, заперечення проти того, як саме надається сурогатне материнство. Варто лиш позбутись агентів і змінити контракт, і її заперечення зникне.

Її, здавалося б, найсерйозніше заперечення полягає в тому, що ринки сурогатного материнства експлуатують сурогатних матерів, бо користуються їхніми щедрістю й альтруїзмом. Ті співчувають потенційним батькам і просять менше грошей, ніж могли б. Але, навіть якщо Андерсон має рацію, у кращому разі, це показує нам, що експлуатаційний ринок сурогатного материнства поганий. Залишається відкритим питання того, що такі ринки функціонують нормально щоразу, коли не пов’язані з експлуатацією. Ми могли б заспокоїти Андерсон, найнявши більш жадібних і менш чутливих сурогатних матерів. Зауважмо також, що аргумент Андерсон заходить задалеко — ймовірно, вона й багато інших професорів надто сильно дбають про добробут своїх студентів, що означає, що вони вимагають меншу зарплатню, ніж могли б. Проте, ніхто, навіть Андерсон, не приходить до висновку, що купувати працю в професорів неправильно.

Чи розбещують ринки?

Багато людей, як-от Майкл Сендел, стверджують, що ринок «витісняє» моральну поведінку та робить нас гіршими людьми. Але вони спираються на хиткі чи неоднозначні докази й ігнорують свідчення зворотного.

Герберт Ґінтіс, Джозеф Генрі, Деніел Гаузер і багато інших провели великі дослідження того, які культурні чинники змушують людей бути чесними, довірливими, надійними та щедрими. Загалом, вони вважають, що люди з ринкових суспільств більш справедливі, довірливі, надійні, щедрі та чесні, ніж люди із соціалістичних чи традиційних. Підсумовуючи своє дослідження, Ґінтіс пише:

«Уявлення, що ринкова економіка робить людей жадібними, егоїстичними й аморальними, просто помилкове».

Критики комодифікації іноді вказують на конкретні випадки, які, як вони вважають, підтверджують їхню точку зору. Але вони, у кращому разі, неоднозначні. Наприклад, в 1970-х роках деякі дитсадки в Хайфі, в Ізраїлі, мали проблеми з тим, що батьки забирали своїх дітей пізно. Економісти запропонували, щоби дитсадки збирали штрафи за запізнення. Дитячі садки спершу стягували дуже низьку плату за запізнення, і, на загальний подив, кількість батьківських запізнень зросла. Майкл Сендел інтерпретує це як доказ того, що ринки витісняють альтруїстичні мотиви — батьки перестали відчувати себе винними та просто почали розглядати це як угоду. Однак альтернативне тлумачення, яке також підтверджується свідченнями, полягає в тому, що ціни також щось означають. Батьки думали, що пізній приїзд за дітьми сильно заважає дитсадкам. Однак низька вартість штрафу повідомляла їм, що те, що вони пізно забирають дітей, не є й ніколи не було серйозним порушенням. Можливо, батьки подумали: «Я припустив, що запізнення їх дійсно розлютило, але, вочевидь, це не вартує навіть шести доларів незручностей. Певно, я був неправий».

Символічне заперечення проти ринків

Сендел, Андерсон та інші скаржаться на те, що покупка та продаж певних товарів і послуг порушує сенс цих благ, або сенс наших взаємин, або висловлює неправильне ставлення.

Наприклад, деякі теоретики, що виступають проти комодифікації, кажуть, що навіть якщо ми налагодимо ринки нирок і позбудемося будь-якої експлуатації, шкоди чи неправильного розподілу, такі ринки однаково будуть несумісні з властивою людському тілу гідністю. Такі ринки висловлюють ідею, що людське тіло має ціну, але не гідність, що це лише шмат м’яса. Проте неявно в таких аргументах міститься доволі контингентний погляд на те, що означають гроші. Як детально задокументували соціологи, сучасні західні люди вважають гроші чимось брудним, безособовим і утилітарним. Але європейці не завжди так вважали, і багато людей у ​​всьому світі так не думають. Народ меріна на Мадагаскарі не стигматизує гроші подібним чином. Навпаки, вони вважають, що чоловік мусить платити дружині після сексу; невиконання цієї вимоги вважається проявом неповаги. Попри всю мою пошану до Сендела, вони не вважають дарування грошей бездумним або безособовим і, за словами соціолога Вівіани Зелізер, американці теж так не вважали наприкінці 1800-х років. Сучасні американці вважають, що встановлення ціни на щось означає, що це просто товар, який не має цінності, але вони не мають так думати.

Безумовно, вони мають перестати так думати. Зараз приблизно 100 000 осіб стоять у черзі на пересадку нирки. Більшість із них її не отримають. Ринок нирок може легко розв’язати цю проблему: люди не хочуть віддавати нирки безкоштовно, проте вони готові їх продавати, а інші купувати. Однак основною перешкодою на шляху легалізації таких ринків є широко поширена думка про те, що продаж нирок огидний, мерзенний та принизливий. Проте американцям не варто так думати; це лише випадковий факт американської культури, що ми створили смислове укладення, у якому продаж нирок вважається чимось недостойним. Щойно ці ринки почали б рятувати життя, американці могли б почати ставитися до них як до вираження поваги до життя, а не неповаги до тіла. Вони могли б розглядати такі ринкові відносини, як не менш принизливі, ніж оплату лекцій професорів. Проте, американці готові дати людям померти, щоб бути вірними наявному смисловому укладенню. Та це не причина забороняти ринки нирок. Швидше, причина для зміни американської культури.

Доведення нашої неправоти

Тепер запропонуймо критерії, що ми вважаємо необхідними для доведення хибності нашої тези. Перший етап вимагає пошуку асиметрії. Чи можете ви навести приклад товару чи послуги, які можна було б мати, використовувати чи обмінювати безкоштовно, але не можна було б за гроші? Якщо так, тоді переходьте до другої частини: чи нейтральне ваше заперечення щодо особливостей конкретного ринку? Себто чи справді немає способу створити ринок цього товару чи послуги, який би долав ваше заперечення? Якщо так, то ви довели, що ми неправі. Інакше ваше заперечення не є запереченням проти ринків взагалі, а радше проти ринку з тими чи іншими специфічними характеристиками.

Це виклик, на який мусять відповісти теоретики — противники комодифікації, щоб їхні аргументи мали успіх. Як ми демонструємо в «Ринках без обмежень», поки вони цього не зробили.

Переклад статті: Роман Лішнянський