У травні 2014 року вийшов український переклад книги Тома Палмера «Моральність капіталізму». Спеціально для цього видання грузинський реформатор Каха Бендукідзе написав передмову.

Те, що буцімто в часи Сталіна не було корупції — міф. Тим, хто вірить у це, можна лише нагадати, що ОБХСС — відділи боротьби з розкраданням соціалістичного майна — були створені в СРСР у березні 1937 року.

У Радянському Союзі діяла величезна кількість контролюючих органів — інакше система не могла існувати. Ми вже забули, що оз­начають ці абревіатури — КНК, КПК, КДБ, ОБХСС… Са­ме вони, а також парткоми, Держплан, Держкомцін та інші установи здійснювали контроль. Але корупція була.

Однак я хочу розповісти про те, як лібералізація в Грузії допомогла в боротьбі з корупцією.

В Україні — зачароване коло: правоохоронні органи ко­румповані, вони не спроможні контролювати численні дер­жавні відомства, які також корумповані. Якщо ви зможете створити некорумповану поліцію, вона повинна бути над­звичайно ефективною, щоби побороти корупцію в інших державних установах. Інакше масова корупція рано чи піз­но роз’їсть усю правоохоронну систему, і коло знову зам­кнеться.

Лао Цзи сказав:

«Що більше законів і всілякого впорядку­вання, то більше крадіїв і розбійників».

Додам від себе: серед крадіїв і розбійників найгірші — це чиновники-хабарники, а вони є безпосереднім наслідком величезної кількості зако­нів, якими сучасне суспільство намагається себе облаштувати.

Стан справ у країнах, які розвиваються, надзвичайно прикрий: більшість державних інститутів навіть не намага­ються регулювати те, що вони призначені регулювати. На­віть не обговорюючи саму необхідність регулювання (маю сумніви, що воно взагалі потрібне), з упевненістю стверд­жую: цілі відомства в кращому разі займаються дурни­цями, а в гіршому — беруть хабарі.

Я вирішив реформувати міністерство в Грузії, яке очолив 2004 року. Після атестації залишилося тільки 25 % найкращих працівників. Один звільнений підійшов до мене і сказав: «Чому ви мене звільнили, адже я нічого не робив?». Я сто­ропів і не знав, що відповісти.

А він продовжив: «Щоранку о десятій годині я приходив на роботу, замикався в кабінеті й до 6 вечора не виходив». Тоді я розсміявся над цими словами, але пізніше зрозумів: чиновник мав рацію, адже своїми діями він нікому не завдавав шкоди. Проте діяльність біль­шості чиновників сміливо можна назвати шкідливою.

Радикальне дерегулювання — єдино можливий для Ук­раїни шлях розв’язати проблему корупції. Потрібна рефор­ма і правоохоронної системи, і судів, але без дерегулюван­ня нічого не вийде.

Кардинально скоротивши число державних функцій і держчиновників, можна реально зменшити кількість точок дотику громадянина й держави, адже тільки там виникає чиновницька корупція. Тоді правоохоронні органи й сус­пільство отримають змогу ретельно стежити за виконан­ням решти їхніх функції — прозоро й ефективно.

Тому також дуже важливою є приватизація: у суспіль­стві, де послуги й товари виробляє не держава, а приватний підприємець, корупція може залишитися тільки там, де держава ще зберегла свої позиції. Ми реалізували цей під­хід у Грузії — радикально скоротили чиновників: у деяких міністерствах і агентствах у 2, у деяких — у 3, а в деяких — у 5 разів. Кількість агентств було скорочено вдвічі. Ще більше зменшили кількість державних функції, наприклад, кількість ліцензій скоротилась ушестеро.

Крім того, були змінені принципи роботи бюрократії, спрощені процедури, зменшені терміни ухвалення рішень.

Паралельно відбувалася приватизація: держава позбавля­лась усіх своїх активів. Ми вирішили, що в приватній влас­ності мають бути не лише заводи, фабрики, ресторани й го­телі, але й те, що вважається «священною коровою» держа­ви: лікарні, школи, університети. Не завжди цей процес від­бувався безболісно, не все зроблено до кінця. Але маю ска­зати — і ми цим пишаємося — що нам вдалося побудувати, наприклад, систему медичного обслуговування, у якій по­над 95 % шпиталів приватні. У цих галузях є справжня конкуренція, і громадяни мають свободу вибору, а це над­звичайно важливо для підвищення якості життя.

Усе це відразу дало свої результати: корупція різко ско­ротилася, адже нема кого корумпувати й немає за що. Пра­цівники нової реформованої правоохоронної системи ефек­тивно виявляють поодинокі випадки корупції, що веде до подальшого її зменшення.

Грузинська економіка завдяки цим та іншим реформам стала впевнено зростати. У 2005—2007 роках темпи еконо­мічного зростання становили в середньому 10,5 %. Росій­ська агресія у 2008 році перервала цей процес, але тільки на один рік — уже у 2010 році ми знову стали на шлях швидкого зміцнення економіки.

Джерело: «Моральність капіталізму», видавництво  «Основи».

Переклад: Тетяна Ананченко