ENG
Чи варто нам знищити сільське господарство? Ні, якщо ми піклуємося про людське благополуччя.
Автор: Савл Зімет
Конфлікт між фермерами та захисниками навколишнього середовища закипав роками, а в 2023 році він врешті перекипів у виборчу політику. Голландський BBB (BoerBurgerBeweging) або Фермерсько-громадянський рух з’явився у 2019 році у вигляді серії протестів проти екологічних регуляцій, які непропорційно впливали на фермерів. У березні 23 року рух переріс у виграшну політичну партію.
«Фермерська» партія застала голландську політику зненацька і, схоже, стане найбільшою партією у верхній палаті парламенту після провінційних виборів», — повідомило BBC після підрахування голосів. «Результати за 16 березня показали, що партія BBB виборола більшість голосів у восьми з 12 провінцій», — повідомили в CNN через кілька днів. Як заявила лідерка партії Каролін ван дер Плас після здобуття перемоги: «Ніхто більше не зможе нас ігнорувати».
До такого розкладу призвели роки дедалі жорсткішого регулювання сільського господарства та масові фермерські протести в Нідерландах й інших місцях. У 2019 році американський сенатор Ед Марклі та конгресвумен Александрія Окасіо-Кортес у своїй початковій резолюції «Новий зелений курс» закликали до цілковитої ліквідації «бздячих корів». Тоді різке скорочення сільськогосподарського виробництва заради збереження навколишнього середовища по-новому зачепило багатьох людей. До 2023 року конфлікти між фермерами та законодавцями спалахнули по всьому світу.
На думку спадає багато прикладів. У 2021 уряд Шрі Ланки заборонив синтетичні добрива десь на 6 місяців, але згодом заборону скасували через загострення масової нестачі продуктів харчування та появи недоїдання по всій країні. У 2022 уряд Нідерландів висунув безпрецедентні обмеження на сільське господарство, щоб зменшити викиди азоту. «Ферми, наближені до природних заповідників, зобов’язані скоротити викиди нітрогену на 70%», — написали в Economist. «Великій кількості корів і свиней у країні доведеться зникнути, те саме стосується частки великої рогатої худоби та молочних ферм». Згідно з Irish Times, це призведе до закриття близько 11 тисяч діючих ферм. Ірландський уряд наслідував приклад Нідерландів у 2023, наполягаючи на вбивстві 200 тисяч молочних корів протягом трьох років, із метою скорочення викидів парникового газу.
Подібні регуляційні кроки викликали появу масових фермерський протестів не лише в Нідерландах й Ірландії, а й в Італії, Іспанії, Польщі та ще в кількох країна у 2022 та 2023 роках. Уже в перший місяць 2024 року протести в Німеччині переросли в опозицію до нещодавно оголошеного законодавства про скорочення субсидій та підвищення податків на сільськогосподарське виробництво. «Конвої тракторів і вантажівок зібралися на дорогах при мінусовій температурі майже у всіх 16 федеральних землях. У цей час протестувальники мали сутички з поліцією, а провідні політики попередили, що заворушення можуть бути організовані екстремістами», — заявили у виданні Reuters 8 січня.
У 2024 році масові дебати щодо сільського господарства скоріше розпаляться, ніж охолонуть, оскільки вони зачіпають фундаментальне питання в серці екології: чи варто дозволяти людям змінювати навколишнє середовище, щоб збагатити себе та інших?
Зміни в середовищі, спричинені продуктивністю дій людини, разом із усіма компромісами та непередбачуваними наслідками, є необхідними, щоб збагатити людство і покращити умови людського життя. Саме так, продуктивні зміни в середовищі — це створення фізичного багатства без якого люди радше вимерли б.
Ця продуктивність може бути у вигляді вирубки лісу, щоб переробити дерева на будівлі, які захищатимуть людей від природних стихій. Це може бути буріння землі в пошуках палива і матеріалів, за допомогою яких ми можемо створювати і приводити в дію технологічні винаходи, чи обробка землі і виведення худоби для поліпшення людського харчування, або це може бути незліченна кількість інших змін. Але яку форму вони б не приймали, ви не знайдете покращення людського життя у «консервуванні» середовища в його нинішньому стані. Те, що багато екологів називають «консервуванням», економісти знають як «стагнацію».
Багато противників сільського господарства це розуміють і часто цілком свідомо обирають збереження довкілля, а не збагачення людини, навіть незважаючи на те, що сотні мільйонів людей по цей день страждають від недоїдання (це проблема, яку можна вирішити, збільшивши пропозицію сільськогосподарської пропозиції, що призведе до зниження цін на неї).
«Ми повинні відійти від дешевої моделі виробництва продуктів харчування», — заявив голландський політик і депутат парламенту Тьєрд де Грот. DutchNews.nl повідомило: «вчені-агроекологи кажуть, що голландське сільське господарство має значно зменшити свою ефективність, інакше навколишнє середовище постраждає ще більше».
Відзначений нагородами екологічний активіст і колумніст видання Guardian, Джордж Монбіо, доводить цю точку зору до логічного завершення у своєму бестселері 2022 року «Відродження: прогодувати світ і не поглинути планету» («Regenesis: Feeding the World Without Devouring the Planet»), який вийшов друком у Sunday Times (Лондон). Там він виступає за державну заборону фермерства. «Агітатори, шеф-кухарі та кулінарні автори виступають проти “інтенсивного землеробства” та шкоди, яку воно завдає нам і нашому світу», — пише він. «Але проблема не в прикметнику, а в іменнику».
Монбіо захищає рух, який він називає «контраграрною революцією», і аргументує це тим, що «новий рух повинен початися з визнання незручної, але усталеної реальності. Реальності, яку занадто часто замітають під килимок: сільське господарство, неважливо інтенсивне, чи екстенсивне, є головною причиною руйнування довкілля у всьому світі».
Він зауважує: «Подібно до того, як підвищення ефективності зрошення призводить до більшого використання води, підвищення ефективності сільського господарства може призвести до більшого використання землі. Це відбувається тому, що ефективне сільське господарство, як правило, стає прибутковим при залученні капіталу».
Деякі з екологічно вмотивованих реформ, що пропонують запровадити в сільському господарстві, є виправданими. Наприклад, скасування субсидій, які спотворюють ринок. Але нав’язане регулюванням скорочення і повна ліквідація сільського господарства призведуть до масового вимирання (від голоду), не лише худоби, а й людського роду. Імовірно, що в таких умовах вижити зможе менше одного відсотка нинішнього людського населення. Антиаграрії зазвичай відмахуються від цього суттєвого наслідку їхніх політичних уподобань. Монбіо вважає, що «настав час розробити нову революційну кухню, засновану на продуктах, вирощених на фермах». Але звісно він не збирається зачекати на ці наукові та індустріальні прориви, перед тим як уряд заборонить «найбільш руйнівну людську діяльність із всіх, що коли-небудь засмічували Землю», а саме сільське господарство.
Рух захисників довкілля, який у випадку з сільським господарством прямо і відкрито продемонстрував свою готовність пожертвувати здоров’ям і процвітанням людини заради своєї ідеологічної мети, закріпив свої регуляторні плани на суттєвій концептуальній помилці: вони прирівнюють антропогенні зміни довкілля до деградації. Перш ніж їм дозволять зазіхнути на свободу людей займатися сільськогосподарським виробництвом, вони мусять, як мінімум, довести, свою теорію про те, що зміни в довкіллі дорівнюють деградації.
Проте ця теза є необґрунтованою. Будь-які екологічні зміни мають як позитивні, так і негативні сторони. Промислове, сільськогосподарське та інші виробництва мають негативні зовнішні ефекти, наприклад забруднення. Але є і позитивні ефекти, такі як економічне піднесення, яке знижує ціни на товари першої необхідності, водночас сприяючи збільшенню інвестицій у науково-технічний прогрес, що забезпечує вирішення довгострокових екологічних проблем з позитивною віддачею.
Досі історія економічного зростання показувала, що втручання у земну поверхню через людську волю та винахідливість було радше корисним, ніж шкідливим для перспектив людського добробуту. Постачання продуктів харчування на душу населення, яке, завдяки зростанню сільськогосподарського виробництва значно збільшилося з часів промислової революції, є необхідною умовою технологічного, наукового та економічного прогресу. Воно дозволило збільшити тривалість людського життя і навіть стрімко знизити кліматичну небезпеку до історичного мінімуму.
Що стосується майбутнього антропогенних змін клімату у довгостроковій перспективі, то шлях постійного технологічного і наукового вдосконалення для забезпечення кліматичної стійкості та адаптації людини є набагато правдоподібнішою версією сталого розвитку, ніж єдиний інший запропонований варіант: масове недоїдання і зубожіння під проводом авторитарних режимів. Саме ця можливість пропонується антиаграріями, тому що нічого більше не буде достатньо, щоб змусити людей відчутно скоротити сільськогосподарське виробництво.
Люди змінюють навколишнє середовище через прибуткову економічну діяльність — це складне, але загалом позитивне явище задля процвітання цивілізації, і сільське господарство є одним із найяскравіших прикладів цього. Але навіть якби свобода людей покращувати свої запаси продовольства та інших ресурсів не була однозначно позитивною для широкого загалу, передбачення екологів про майбутню зміну нинішніх тенденцій щодо кліматичної стійкості не виправдали б «контраграрної революції», яку так багато регуляторів були би щасливі здійснити.
Цього року уряди та громадяни в усьому світі будуть приймати ключові рішення щодо того, як і в якій мірі люди повинні мати можливість прогодувати себе та своїх близьких в умовах ринкової економіки.
Блог