ENG
Сербія — єдина європейська країна, яка разом із білоруссю не ввела санкції проти росії. Вона все ще приятелює з рф, і складається враження, що Сербія все далі й далі віддаляється від ЄС. У цій статті ми спробуємо пояснити чому Сербія і досі підтримує хороші відносини з росією, у яких моментах між ними є розбіжності, і чи піде подальша співпраця з рф їм на користь.
Повернення до історії
Сербія і росія не завжди мали такі хороші відносини. Тільки в 1903 році вони почали зближуватись після Травневого перевороту в Сербії. У результаті повалення проавстрійської династії Обреновичів до влади прийшла династія Карагеоргієвичів, яка взяла курс на співпрацю з російською імперією. В Першій світовій війні росія заступилась за Сербію, щоб посилити свій вплив на Балканах.
У результаті Першої світової російська імперія розпалась, і на її місці виник наступник — радянський союз, а Сербія значно розширила свої території і стала Королівством Сербів, Хорватів і Словенців. У 1929 році король КСХС Александер I встановив одноосібну диктатуру і перейменував свою державу на Королівство Югославія. Стосунки між срср і Югославією були напруженими, і лише в червні 1940-го року вони встановили між собою дипломатичні відносини.
Після закінчення Другої світової на місці колишнього Королівства Югославії утворилась Соціалістична Федеративна Республіка Югославія, на чолі якої став Йосип Броз Тіто. Начебто логічно, що Югославія і срср повинні були стати союзниками через спільну ідеологію — побудову комунізму й поширення його по всьому світу. Однак сталін особисто тиснув на Тіто, щоб Югославія стала членом Варшавського пакту (військового союзу між радянським союзом і його васалами в Східній Європі), і цей тиск лише остаточно відштовхнув Тіто від приєднання до альянсу. Тільки на початку 80-х напруга між країнами почала спадати, але відносини між радянським союзом (а пізніше росією) і Югославією все ще були «ніякими».
У 1991 році від Югославії почали відокремлюватись Словенія, Хорватія та Північна Македонія, а ще через рік — Боснія та Герцеговина. Сербія, яка фактично була головною в Югославії, хотіла втримати всі території силою. Так почалась громадянська війна, у якій Сербія, бажаючи залишитись «великою державою», вчиняла військові злочини та геноциди, особливо проти боснійців. Завдяки спротиву хорватів та боснійців, а також втручанню НАТО та миротворців ООН, серби були змушені залишити сусідні республіки у спокої. Згодом косовари, які проживали здебільшого на півдні Сербії, теж почали рух за незалежність. Цей рух зіткнувся з придушеннями та репресіями з боку сербів — ці дії доволі впевнено характеризують як етнічні чистки.
Внаслідок перенасичення злочинами Сербії, НАТО почало операцію «Союзна сила», яка передбачала контроль над авіаційним простором Сербії та знищення військових об’єктів, які могли бути перенаправлені до наявних сербських військ у Косово. І тут на допомогу прийшла росія, яка засудила операцію НАТО, а також блокувала будь-які резолюції в Раді Безпеки ООН, які могли б змусити Сербію припинити етнічні чистки або визнати незалежність Косово. Це один з ключових факторів, через який Сербія намагається підтримувати хороші відносини з рф, оскільки вигідно мати союзника, який може ветувати подібні рішення. Відтоді відносини між рф і Югославією почали покращуватись, особливо після приходу до влади владіміра путіна. А в січні 2008 року «Газпром» викупив 51% акцій «Нафтової індустрії Сербії» (прим. назва сербської нафтової компанії-монополіста).
Отже, Сербія і росія історично не були «братами», і меседжі, які кажуть зворотнє і просувають в обох країнах, є неправдивими. Раніше вони «дружили» лише під час Першої світової (і незадовго до цього) і тільки недавно знову встановили хороші відносини. Це варто пам’ятати, оскільки серби та росіяни часто спекулюють на темі «історичного братерства» між двома країнами, але називати такі відносини «давніми», або навіть «братерськими» — безглуздо.
Підтримка Сербією росії
Перейдемо до сучасності. Перший і найбільш очевидний факт підтримки — Сербія не вводила жодних санкцій проти рф із 2014 року, про що було зазначено на початку статті. Навіть коли почалась повномасштабне вторгнення в Україну, Сербія ніяк не ворушилась у цьому напрямку. Паралельно, газова залежність від росії лише збільшувалась.
Також серби підтримують росію, і їхня влада підіграє цим настроям і ще більше їх посилює. Близько 60% сербів звинувачують США та НАТО в «розв’язанні війни в Україні». Також сербські проросійські мітинги значно переважають над проукраїнськими. Все це тому що в Сербії та росії відбувались подібні процеси, через які їхні суспільства стали схожими. Еліти обох країн вдячні слабким інституціям і державним ЗМІ, що змогли перекласти відповідальність у внутрішніх проблемах із себе на ефимерного зовнішнього ворога. Як наслідок ці народи бачать у собі спільні риси та цінності, тому вважають правильним підтримувати одне одного. Тут також грає роль фокус на «правильній стороні» історії владами обох країн, про що розповідалось вище. Періоди, під час яких росія та Сербія мали погані стосунки, або коли їх не було взагалі, замовчуються, натомість беруть до уваги лише Першу світову війну та недавній час.
Розбіжності між Сербією і росією
Проте не у всьому Сербія підтримує кремль, про що зазначив Вучич в одному з недавніх інтерв’ю і наголосив: «для нас Крим — це Україна, Донбас — це Україна, і так і залишиться», а також неодноразово засуджував повномасштабне вторгнення росії. Україна навзаєм не визнає Косово, і до цього можна ставитись як завгодно, але, можливо, якби було навпаки, то зі сторони Сербії могли б лунати інші меседжі. Окрім того, сербська делегація в Генасамблеї ООН проголосувала за велику кількість проукраїнських резолюцій, у тому числі за припинення членства рф у Раді ООН із прав людини.
Газова залежність Сербії від росії поступово зменшується. У кінці минулого року Сербія завершила будівництво газопроводу до Болгарії, яка, у свою чергу, імпортує газ з Азербайджану. Цей провід забезпечує 60 % річної потреби Сербії в газі.
Також вступ у ЄС задекларований як стратегічний вектор розвитку для Сербії, а підтримка агресії росії і її порушення територіального суверенітету України означало б повне «зачинення дверей» у ЄС.
Висновок
Отже, Сербія все ще намагається всидіти на двох стільцях, і в різні моменти здається, що вектор зовнішньої політики змінюється в протилежні сторони. Сербська влада прорахувалась у підіграванні проросійським настроям у країні, оскільки якщо вона відмовиться від співпраці з росією і приєднається до санкцій проти неї — це не сподобається суспільству і в кращому разі не дасть можливість переобратись нинішній владі ще раз, а в гіршому — призведе до значної турбулентності всередині суспільства. Тому Вучичу, як зазначив колишній голова Європейського парламенту, Жозеп Боррель, рано чи пізно прийдеться обрати між двома шляхами — в ЄС і стати розвиненою державою або бути «братом» росії і опинитись в ізоляції. В обох випадках це нашкодить нинішній сербській владі.
Блог