ENG
Чи дійсно «наука» спростовує тези Мізеса про соціалізм?
Автор: Бенджамін Уїльямс
У відповідь на численні провали радянського союзу, маоцзедунівського Китаю та Венесуели, твердження «Це був несправжній соціалізм» стало гаслом апологетів соціалізму. Дехто з готовністю визнає невдачі цих режимів і приписує їх скоріше капіталізму, ніж соціалізму. Інші взагалі відмовляються визнавати невдачі; вони вважають ці експерименти достойними прикладами «справжнього соціалізму» і сприймають їх як беззаперечні успіхи.
Як таке могло статися? Хіба ми не маємо численних доказів того, що ці режими були катастрофічними провалами? Безумовно, так, втім ці соціалісти також стверджують, що мають численні докази і на свою користь — принаймні, достатньо, щоб підловити капіталіста. Більшість американців все життя вчили, що срср був пеклом на землі, але як вони повинні реагувати, коли їм дають джерела, які говорять про те, що за даними ЦРУ, радянські громадяни жили краще, ніж американці? Або що радянський союз поборов явище безхатьків? Ці твердження очевидно неправдиві, але скептики капіталізму та Америки в цілому вважають їх привабливими.
Найбільш шокуючим є те, що за словами соціалістів, вони мають беззаперечні докази того, що соціалізм кращий за капіталізм. Вони посилаються на дослідження 1986 року, яке порівнювало «соціалістичні» країни з «капіталістичними». У дослідженні використовується індекс фізичної якості життя, який вивчає такі речі, як рівень дитячої смертності, тривалість життя, кількість щоденно спожитих калорій, кількість лікарів на душу населення і письменність дорослого населення тієї чи іншої країни. Дослідження має висновок, що «соціалістичні країни загалом досягли кращих показників фізичної якості життя, ніж капіталістичні країни на еквівалентних рівнях економічного розвитку».
Неякісна наука?
Дослідження розглядає понад сто країн і ділить їх на різні групи на основі їхніх економічних систем. Єдиною додатковою контрольною змінною є економічний розвиток, який вимірюється за допомогою валового національного продукту на душу населення. Економічні системи поділяються на планові (соціалістичні) та ринкові (капіталістичні), використовуючи класифікацію Організації Об’єднаних Націй. Результати дослідження, вочевидь, суперечать тому факту, що в умовах планової системи економічні розрахунки є технічно неможливими.
За словами Ганса-Германна Хоппе, соціалізм «має бути концептуалізований як інституціоналізоване втручання або агресія проти приватної власності та претензій на приватну власність». Соціалістична економіка скасовує сам інститут приватної власності. Людвіг фон Мізес продемонстрував, що зі скасуванням приватної власності (і, відповідно, обміну капітальними благами) цінові сигнали більше не можуть показувати виробникам, де ресурси розподіляються більш ефективно і раціонально. Коли виробництво товару коштує п’ятдесят доларів, а продати його можна лише за п’ять доларів, зрозуміло, що кінцевий продукт має меншу цінність для споживачів, ніж самі ресурси. Не маючи таких сигналів, органи планування нишпорять у темряві.
За словами Ганса-Германна Хоппе, соціалізм «має бути концептуалізований як інституціоналізоване втручання або агресія проти приватної власності та претензій на приватну власність». Соціалістична економіка скасовує сам інститут приватної власності. Людвіг фон Мізес продемонстрував, що зі скасуванням приватної власності (і, відповідно, обміну капітальними благами) цінові сигнали більше не можуть показувати виробникам, де ресурси розподіляються більш ефективно і раціонально. Коли виробництво товару коштує п’ятдесят доларів, а продати його можна лише за п’ять доларів, зрозуміло, що кінцевий продукт має меншу цінність для споживачів, ніж самі ресурси. Не маючи таких сигналів, органи планування нишпорять у темряві.
Ганс Герман Хоппе — німецький економіст, філософ. У своїх роботах досліджує природу урядів, перешкоди для демократії та інші теми лібертаріанського дискурсу.
Якщо соціалістична економіка епістемно не здатна виробляти кращі результати, чому дані свідчать про протилежне? Капіталістичні країни дійсно перевершують соціалістичні. Однак, оскільки ці капіталістичні країни є «країнами з високим рівнем доходу», вони, очевидно, не беруться до уваги. Порівняння країн за допомогою «економічного розвитку» гарантує, що Японія, Фінляндія, Канада, США, Данія, Норвегія, Швеція та Швейцарія не порівнюються з такими країнами, як срср, Куба та Китай. Це випадок навмисного упередження при виборі вибірки.
Економічна система — не єдиний чинник відносного успіху нації. Інші фактори, такі як географічні умови, релігійний склад населення та війни, можуть впливати на економічне зростання та фізичний добробут. У дослідженні майже кожна країна з категорії капіталістичних розташована в Африці, в той час як майже жодна з соціалістичних країн не належить до цього континенту. Африка як регіон не тільки має одну з найменш сприятливих географічних умов, а ще й була занурена у численні війни та конфлікти на період, коли проводилося дослідження.
Дослідження так само не враховує незліченну кількість змінних, які впливали на якість життя в цих країнах. Автори навіть не намагалися. Через це їх робота є прикладом неякісної науки.
Неякісні дані?
Суто заради дискусії, ми могли б припустити, що всі ці порівняння є справедливими і що нам не потрібно враховувати більше змінних. Але навіть у цьому випадку ми все одно зіткнемося з численними проблемами.
Автори дослідження стверджують, що вони взяли свої дані від Світового банку, однак більшість даних з соціалістичних країн були отримані від їхніх урядів. Справедливості заради, варто зазначити, що автори не мали безпосереднього доступу до інформації, якою ми володіємо сьогодні, але їхнім сучасним прихильникам немає виправдання. У 1989 році два економісти радянського походження, Владімір Попов і Ніколай Шмельов, опублікували книгу, яка розкрила абсолютний безлад в радянській економіці. У «Переломному моменті» вони показали, що офіційна статистика була спотворена через «відверте викривлення даних», і стверджували, що ця статистика на той час потребувала «серйозного перегляду».
Історики С. Г. Віткрофт, Марк Гаррісон і Р. В. Девіс у 1994 році стверджували, що ці викривлення сталися через те, що в учасників системи на всіх рівнях були «сильні стимули перебільшувати результати, про які вони повідомляли». Це був лише один з багатьох наслідків квот, запроваджених плануванням економіки. Хоча не всі знали про це під час Холодної війни, сьогодні це загальновідомо.
Викривлення даних не припинилося із розпадом радянського союзу. Сьогодні соціалістичні режими, такі як Куба, постійно публікують недостовірну статистику, завдяки якій їхні громадяни виглядають набагато заможнішими, ніж вони є насправді. Апологети стверджують, що тривалість життя на Кубі вища, ніж у Сполучених Штатах, але це знову і знову спростовується. Економіст Роберто Гонсалес знайшов докази того, що кубинські лікарі, схоже, перекваліфіковують ранню неонатальну (дитячу) смерть у пізню внутрішньоутробну, щоб задовольнити квоти. Це призводило до того, що рівень дитячої смертності виглядав набагато нижчим, ніж він є насправді. Таким чином, довіра до соціалістичної статистики регулярно підривається.
Це був несправжній капіталізм!
Навіть якщо ми дуже великодушно довіримося самовпевненості соціалістів у тому, що всі дані є абсолютно надійними, проблеми з дослідженням 1986 року на цьому не закінчуються. Як було встановлено раніше, автори дослідження використовували класифікацію ООН, щоб відокремити соціалістичні країни від капіталістичних. У чому проблема? ООН припустилася страшенної помилки, і автори знали про це. ООН не змогла класифікувати Кубу та Югославію як країни з плановою економікою, але в дослідженні вони обидві названі «соціалістичними». Автори виправили помилку ООН, але лише частково. Куба і Югославія були не єдиними країнами, які помилково були названі соціалістичними. Щонайменше дев’ятнадцять країн з плановою економікою були названі ООН ринковими.
Як ООН, так і автори дослідження 1986 року назвали Сирію країною з ринковою або капіталістичною економікою. Арабська соціалістична партія Баас стала правлячою партією Сирії в 1963 році. У жовтні того ж року сирійський парламент ухвалив пропозиції з такими термінами, як «класова боротьба» і «науковий соціалізм». До 1986 року уряд домінував в економіці, на нього припадала частка у три п’ятих валового внутрішнього продукту. Чи справедливо називати країну провалом капіталізму, коли приватний сектор становить менше половини економіки?
Ще однією країною, яку автори дослідження гордо назвали капіталістичною, була Бірма (нині М’янма). З 1962 по 1988 рік М’янма жила за планом під назвою «Бірманський шлях до соціалізму». У лютому 1963 року було прийнято Закон про націоналізацію підприємств. Всі основні галузі економіки було націоналізовано, зокрема нафтову промисловість, банки, газети тощо. Понад п’ятнадцять тисяч приватних фірм було націоналізовано, і М’янма стала плановою економікою радянського зразка.
Ці два приклади показують, що економічні класифікації, використані в дослідженні, є майже повною нісенітницею. Неправильно класифіковані країни були одними з найгірших у дослідженні, тому ці помилки суттєво спотворили остаточні результати.
Докази протилежного
Починаючи з 80-х років, можна сказати, що емпіричний аналіз значно покращився. Сучасніші та ретельніші дослідження, як правило, дають зовсім інші результати, ніж ті, які отримали два марксисти у 1986 році. У дослідженні 2018 року було проаналізовано сорок чотири країни Європи та Азії на предмет таких змінних, як релігія, географія, культурне походження та комунізм, щоб побачити їхній вплив на індекс людського розвитку (ІЛР), здоров’я, дохід та освіту. Змінна «комунізм» еквівалентна «соціалізму» у дослідженні 1986 року. Автори виявили, що комунізм «суттєво негативно впливає на індекси ІЛР, доходу та здоров’я». Ці результати більш ретельного дослідження малюють зовсім іншу картину, ніж часто цитована робота 1986 року.
У 2013 році економісти Джошуа Холл і Роберт Лоусон проаналізували понад чотириста наукових робіт, в яких використовувався індекс економічної свободи Фрейзера, і дослідили його вплив на різні показники якості життя. Що таке індекс економічної свободи? За словами авторів, в індексі «вищі бали отримують країни з більш захищеною приватною власністю, вільнішою торгівлею, стабільнішою валютою і цінами, меншими державними витратами і меншою кількістю регуляторних норм».
Економісти визначили, що понад дві третини досліджень виявили, що економічна свобода відповідає хорошим результатам, таким як швидше зростання, вищий рівень життя, більше щастя тощо. Менше 4% з них виявили, що економічна свобода пов’язана з поганими наслідками, такими як збільшення нерівності в доходах. Емпіричні дані в переважній більшості свідчать про те, що капіталізм забезпечує значно кращу якість життя «майже без негативних компромісів».
Висновки
Робота Ширлі Цересето та Говарда Вайтцкіна 1986 року не доводить, що соціалістична економічна система є кращою за капіталістичну з точки зору фізичної якості життя. Ці дані не позбавлені недоліків і навіть близько не спростовують тезу Мізеса про те, що соціалістичний розрахунок неможливий. Більше того, ретельні наукові дослідження та історичний аналіз емпірично підтверджують теоретичні висновки Мізеса.
Переклад: Аділь Абдураманов
Диктор: Владислав Бойко
Блог