Адам Сміт: Експериментальний новатор

Вальтер Кастро та Хуліо Еліас, 7 серпня 2023 року

Багато вчених, особливо з інших дисциплін, висловлюють занепокоєння щодо спрощеної інтерпретації ідей Адама Сміта в сучасній економіці, стверджуючи, що вони були використані для просування ідеології вільного ринку. Наприклад, в своїй книзі «Америка Адама Сміта» (2022) Глорія Лю стверджує, що:

«враховуючи широту та багатство Смітової творчості, не дивно, що історики-інтелектуали, політичні теоретики та соціологи часто нарікають, що викривлені поняття особистого інтересу, вільного ринку та “невидимої руки” затьмарили моральну філософію Сміта, юриспруденцію та багато іншого, і що Сміт став не більш ніж емблемою для аналітичних центрів та історичним відголоском у підручниках»

Зображення Адама Сміта у стилі Сезанна. Згенеровано за допомогою програмного забезпечення DALL-E OpenAI на основі матеріалів із відкритих джерел.

У цій статті ми використаємо підхід Девіда Галенсона до інновацій та проведемо паралель зі світом мистецтва, щоб довести, що надмірне спрощення ідей Сміта можна частково пояснити переважанням концептуальних інноваторів в економіці протягом 20-го століття. Ці новатори мають схильність спрощувати економічні концепції шляхом узагальнення. Подібно до того, як Поль Сезанн ставився до мистецтва як експериментальний новатор, Адама Сміта можна розглядати таким в економіці. Подібно до того, як Пікассо та інші сучасні художники сприйняли і розвинули експериментальні ідеї Сезанна, використовуючи концептуальний підхід, сучасна економіка увібрала в себе ідеї Адама Сміта і була побудована на них.

Концептуальні та експериментальні інноватори

У своєму прагненні зрозуміти творчість, Девід Галенсон з Чиказького університету виявив, що мистецтво є чудовою базою для її вивчення з економічної точки зору. Як і у випадку з науковцями, великі митці є також і великими інноваторами. Визначні твори мистецтва містять суттєві інновації. Незалежно від характеру інновації, її актуальність, зрештою, полягає в ступені впливу на інших митців. З детального вивчення кар’єри понад двохсот художників, Галенсон постановив, що в мистецтві є два дуже відмінних між собою типи новаторів: концептуальні, які детально все планують, перш ніж почати роботу, та експериментальні, які приймають найважливіші рішення щодо своєї праці, вже під час її створення. 

Концептуальні новатори використовують своє мистецтво для точного вираження ідей. Точність їхніх цілей дозволяє їм планувати свою роботу і рішуче її виконувати. Пабло Пікассо, Енді Воргол та Фріда Кало були великими концептуальними новаторами. Їхні концептуальні інновації зазвичай складаються з чогось цілком відмінного, що порушує загальноприйняті правила жанру. Їхні найбільш радикальні ідеї, і, як наслідок, найвизначніші інновації, як правило, з’являються на початку їхньої кар’єри. 

На противагу цьому, експериментальні новатори прагнуть зафіксувати візуальне сприйняття і не мають чіткої мети. Вони рухаються обережно, шляхом спроб і помилок, поступово розвиваючи свої навички під час роботи, і, як правило, досягають найбільших успіхів на пізньому етапі своєї кар’єри. Поль Сезанн, Джорджія О’Кіф і Джексон Поллок є прикладами великих експериментальних новаторів.

Категорії концептуальних та експериментальних новаторів стосуються не лише світу мистецтва. Пізніші дослідження показують, що ті ж самі закономірності повторюються і в інших сферах, таких як література (Галенсон 2005, Еліас, 2013), музика (Галенсон 2009), якісне виноробство (Еліас та ін., 2020) та кулінарія (Еліас та ін., 2022).

Брюс Вайнберг та Девід Галенсон (2019) стверджують, що економістів-новаторів також можна поділити на ці два типи. Концептуальні економісти — це ті, хто визначає конкретні проблеми та вирішує їх за допомогою дедуктивних міркувань. Вони, як правило, впроваджують свої найважливіші інновації на початку кар’єри, з меншим сумнівом кидаючи виклик усталеним ідеям. З іншого боку, економісти-експериментатори ставлять ширші питання і вирішують їх, накопичуючи докази. Їхні найважливіші інновації часто з’являються після тривалих періодів досліджень, оскільки вони аналізують все більше і більше даних. 

Експериментальні інноватори використовують індуктивні міркування та базують свої інновації на накопиченому досвіді. Емпіричні дослідження часто передбачають узагальнення на основі фактичних даних, тому емпіричні інноватори часто є експериментаторами. Концептуальний емпірист може бути прикладом емпіричного інноватора, чий основний внесок полягає у перевірці гіпотез, сформульованих апріорі. Дуглас Норт, Роберт Фогель, Фрідріх Гайєк були визначними експериментальними новаторами. 

З іншого боку, концептуальні інноватори використовують дедуктивне мислення, і їхні інновації випливають переважно з пріоритетної логіки, часто у відповідь на вже існуючі напрацювання. Теоретики, зазвичай, є концептуальними, а найбільш складні для розуміння теоретики, як правило, є найбільш концептуальними. Кеннет Ерроу, Пол Семюельсон, Гаррі Марковіц були визначними концептуалістами.

 

Адам Сміт: експериментальний новатор

Адам Сміт володів більшістю рис експериментального новатора. Більшість своїх ідей він розробив на основі емпіричних та експериментальних даних. Він був перфекціоністом, який просувався вперед повільно, постійно перероблюючи і вдосконалюючи свої напрацювання. Дослідження про природу і причини багатства націй, написане наприкінці його кар’єри у віці 53-х років, вважається, за будь-якими критеріями впливу, його найважливішим доробком. 

Смітова концепція конкуренції та розподілу праці є прикладом важливих ідей, що ґрунтуються на спостереженні. За визначенням Джорджа Стіглера (1957), концепція конкуренції Сміта була:

«в плані суперництва в перегонах — перегонах за обмежені запаси або за позбавлення надлишкових запасів… Сміт не вказував, як саме він дійшов до цих складових концепції конкуренції. Ми можемо обґрунтовано припустити, що стан численних опонентів і незалежність дій цих опонентів були предметом безпосереднього спостереження».

Говорячи про Розподіл Праці, Сміт згадує:

«Я бачив невелику мануфактуру такого роду, на якій працювало лише десять чоловік, і де кожен з них виконував дві або три різні функції. І хоча вони були дуже бідними, а тому байдуже ставилися до необхідного інструментарію, вони могли, доклавши зусиль, виготовляти близько дванадцяти фунтів шпильок за день».

Проводячи паралель зі світом мистецтва, Поль Сезанн, архетип експериментального новатора, поділяв подібний до Сміта підхід. Сезанн, відомий своєю скрупульозністю та постійним прагненням до вдосконалення, висловлював своє тяжіння до досягнення творчих цілей і супутнє відчуття неспокою, поки не досягав бажаного рівня майстерності.

Смітове листування з Томасом Каделлом ще більше підкреслює його педантичність і прагнення до вдосконалення своїх творів. У листі березня 1788 року, за два роки до своєї смерті, він писав про свій повільний прогрес, про численні зміни, які він вніс до «Теорії моральних почуттів», і про свій намір залишити після себе опубліковані праці в найкращому можливому вигляді. 

Згідно з Галенсоном (2006), побоювання Сезанна в останні роки його життя виявилися за іронією долі хибними, оскільки його остання робота здобула визнання та вплив, визначивши майбутній мистецький розвиток. Аналогічно, останній внесок Сміта, «Багатство націй», набув величезного впливу і є однією з найчастіше цитованих книг у галузі суспільних наук. Її активно викладають у коледжах, у понад 5500 навчальних програмах, тоді як «Теорія моральних почуттів» користується меншою популярністю, з’являючись приблизно у 1300 навчальних планах. Значна розбіжність у кількості перевидань ще більше підкреслює різницю у визнанні робіт Сміта протягом 20-го століття (Монтес, 2006).

 

Спадщина Адама Сміта крізь призму концептуальних інноваторів

Після Другої світової війни в економіці відбулися зміни, подібні до тих, що сталися у світі мистецтва у 20-му столітті, коли концептуальні новатори набули переваги. У цей період економіка активно використовувала математику для формулювання усталених економічних ідей та вирішення соціальних і економічних проблем. Сучасне розуміння Адама Сміта в економіці ґрунтується на роботах цих концептуальних новаторів, які сформулювали та витлумачили його ідеї.

Пол Семюельсон був великим концептуальним новатором, який робив відкриття за допомогою високо абстрактних міркувань, і досяг найбільшого успіху на початку своєї кар’єри. У своєму вшануванні пам’яті Семюельсона Авінаш Діксіт (2009) стверджує, що, подібно до сера Ісаака Ньютона, Семюельсон мав дивовижну здатність виокремлювати приховані принципи економіки, які були оповиті заплутаною термінологією попередніх поколінь, і перефразовувати їх з дивовижною ясністю, використовуючи мову математики.

«Я любив “Основи” [Пола Семюельсона, 1947]»,

— писав Роберт Лукас у своїх спогадах 2001 року.

«Як і багато інших у моїй когорті, я засвоїв думку, що якщо я не можу сформулювати проблему в економічній теорії математично, то я не знаю, що я роблю. Я дійшов висновку, що математичний аналіз — це не один із багатьох способів творити економічну теорію: це єдиний спосіб. Економічна теорія — це математичний аналіз. Все інше — лише картинки й балачки».

Наприклад, під час написання свого бестселера «Економіка» Семюельсон концептуалізує «невидиму руку» як досконалу конкуренцію та пояснює її наслідки для добробуту:

«Навіть Адам Сміт, кмітливий шотландець, чия монументальна книга “Багатство націй” (1776) є початком сучасної економіки або політичної економії, — навіть він був настільки захоплений встановленням порядку в економічній системі, що проголосив містичний принцип “невидимої руки”: кожна людина, переслідуючи власне егоїстичне благо, немовби невидимою рукою спрямовується до досягнення вищого блага для всіх, так що будь-яке втручання уряду у вільну конкуренцію майже напевно буде шкідливим. Цей беззастережний висновок за останні півтора століття приніс майже стільки ж шкоди, скільки й користі, особливо тому, що занадто часто це все, що через 30 років деякі з наших провідних громадян пам’ятають зі свого курсу економіки в коледжі»

У тому ж дусі він писав у своїй праці «Основи економічного аналізу» (1947) у розділі VIII «Економіка добробуту»:

«Починаючи з праць філософів, теологів, памфлетистів, проповідників та реформаторів, економіка завжди була пов’язана з проблемами державної політики та добробуту.  І принаймні з часів фізіократів та Адама Сміта в основній масі економічної літератури ніколи не бракувало відчуття, що в певному сенсі досконала конкуренція є оптимальною моделлю»

Джордж Стіглер (1982) описав «Багатство націй» як «величний палац, зведений на граніті егоїзму». Хоча можна стверджувати, що для:

«Адама Сміта людська природа була переважно соціальною, що пояснює актуальність неупередженого глядача, а людська поведінка є фундаментально етичною, яка визначається соціальною взаємодією, що призводить до моральних правил» (Montes, 2004),

Ідея Стіглера є потужною і простою. Як концептуальний новатор, подібний до Семюельсона, він взяв від Сміта те, що дозволило йому спростити і розвинути повну теорію.

Роберт Лукас (2003) стверджує, що фундаментальна основа економіки, створена Девідом Юмом, Адамом Смітом і Давидом Рікардо, обертається навколо ідеї про те, що люди істотно схожі і керуються простими цілями. Різниця в поведінці пояснюється ситуативними факторами, а не культурними, біологічними, расовими чи класовими відмінностями. Лукас стверджує, що ця точка зору залишається незмінною протягом двох століть, без жодних нових парадигм чи зрушень. 

Однак він визнає, що прогрес в економіці є насамперед технічним, пов’язаним з досягненнями в математиці, аналізі даних, статистиці та обчислювальних методах. Цей прогрес спрямований на посилення емпіричної бази та можливостей вирішення проблем економічної теорії, залишаючись при цьому у відповідності до початкових цілей, поставлених Юмом, Смітом та Рікардо. 

По-друге, «Теорія моральних почуттів» вплинула на розвиток сучасної економіки. Як зазначає Леонідас Зельманович у своїй нещодавній статті на Econlib [1], у мейнстримній економіці були спроби розглянути більш реалістичні припущення щодо людської мотивації та обмеженості знань про економічних агентів.  

Гері Беккер зробив значний внесок в інтеграцію складних аспектів людської поведінки в економічні моделі, черпаючи натхнення з концепцій Адама Сміта в «Теорії моральних почуттів». Наприклад, у своїй книзі «Про смаки не сперечаються» (1996) Беккер використовує ідеї Сміта для покращення економічного аналізу. У книзі Беккер досліджує роль звичок у формуванні особистого та соціального капіталу. Він висвітлює Смітове пояснення прихильності до членів сім’ї через призму звички, цитуючи його твердження про те, що люди природно схильні мати тепліші стосунки з членами власної сім’ї через здатність симпатизувати їм. 

 

Концептуальні інновації в економіці та мистецтві: спираючись на плечі великих експериментальних новаторів

Формалізація ідей Адама Сміта за допомогою математики допомагає пояснити спрощення його концепцій як у «Багатстві націй», так і в «Теорії моральних почуттів». Ця формалізація відбулася в економіці під впливом концептуальних новаторів, які прагнули вдосконалити економічний аналіз і зробити його більш точним. 

Поль Сезанн зробив революцію в сучасному мистецтві завдяки своїм відкриттям. Його концепція зображення декількох перспектив на одному полотні вплинула на таких художників, як Пікассо та Брак, які розвинули кубізм, спростивши та узагальнивши ідеї Сезанна. Ретельний підхід Сезанна до свого ремесла, що проявляється в його обдуманих мазках і глибокому спогляданні, справив значне враження. Подібно до інновацій в економіці, де концептуальні новатори поглибили аналітику, Пікассо та його сучасники змінили художнє мовлення, розсунувши межі уявлення.

 

Посилання

• Беккер, Гері С. Про смаки не сперечаються. Гарвардський університет, 1996.
• Діксіт, Авінаш. 2009. Пол Семюельсон 1915-2009″. Файл PDF.
• Еліас, Хуліо; Гарсія, Альваро; Ферро, Густаво; Де Сальво, Кармін Паоло. “Аналіз знань та інновацій у виноробній промисловості Аргентини”, монографія, Міжамериканський банк розвитку, травень 2020 року.
• Еліас, Хуліо; Гарсія, Альваро; Шилінг, Майя; Маунт, Ян. “Аналіз інновацій у гастрономічному секторі Перу”, монографія, Міжамериканський банк розвитку, травень 2022 року.
• Галенсон, Девід В. 2007. “Старі майстри та молоді генії: Два життєві цикли художньої творчості”, Принстон, Нью-Джерсі: Видавництво Принстонського університету.
• Ґаленсон, Девід В. 2009. “Новатори: Автори пісень”, Робочий документ NBER № 15511.
• Ґаленсон, Девід В., 2005. “Літературні життєві цикли”, Історичні методи: Журнал кількісної та міждисциплінарної історії, т. 38(2), с. 45-60.
• Лю, Слава. Америка Адама Сміта. Princeton U. Press. 2022
• Лукас, Роберт Е. Основна промова на конференції HOPE 2003 року: “Моя кейнсіанська освіта”(My Keynesian Education).
• Монтес, Леонідас. (2004). Адам Сміт у контексті: Критична переоцінка деяких центральних компонентів його думки.
• Стіглер, Джордж Дж. 1971, “Подорожі Сміта на кораблі держави”, Історія політичної економії, 3(2): 265-277
• Стіглер, Джордж Дж. “Досконала конкуренція в історичному аспекті”. Журнал політичної економії 65, № 1 (1957): 1-17.
• Вайнберг Б.А. і Галенсон Д.В. Творчі кар’єри: Життєві цикли нобелівських лауреатів з економіки”. De Economist 167, 221-239 (2019).

Виноски

[1] “Поведінкова економіка проти економіки вільного ринку”, Леонідас Зельманович. Бібліотека економіки та свободи, 2 січня 2023 року.

* Вальтер Кастро є професором економіки в Аргентинському католицькому університеті (UCA Rosario), де він також координує кафедру економіки. Він веде щоденну радіопрограму “El Regreso” (“Повернення”) на Fisherton CNN — нині CNN Radio Rosario — і щотижня бере участь як економічний оглядач у телевізійній програмі, що транслюється Cablevisión. З 1992 року він є партнером-засновником консалтингової фірми “Castro y Fernández”, що спеціалізується на консультуванні та реінжинірингу бізнес-компаній.

Хуліо Еліас — професор економіки Університету CEMA, виконавчий директор Спільного ініціативу з латиноамериканської експериментальної економіки (JILAEE) та виконавчий директор Центру економіки креативності Університету CEMA.

Переклад: Софія Панченко, диктор: Максим Джаман.