Простими словами, капіталізм — це економічна система, в якій домінує приватна власність. Господарі цієї власності можуть вільно отримувати прибуток, надаючи різноманітні послуги або виробляючи товари.

Що лежить в основі капіталізму? Що є причиною економічного зростання і чому ринки є настільки важливими для безперервного зростання рівня життя? Чи справді капіталізм є «жадібним»?

Розберімося разом.

Міф №1. Капіталізм сприяє багатству меншості за кошт більшості людства.

Це факт, що одні індивіди та фірми досягають успіху при капіталізмі, а інші ні. Однак, капіталізм, на відміну від інших систем, має менше бар’єрів для входу в ринкову діяльність для якомога більшості кількості охочих осіб це зробити. Конкуренція, що виникає в результаті, надає більше можливостей для успіху (як великого, так і меншого), ніж за будь-якої іншої системи. Ринки також виробляють продукти та послуги, які покращують наше життя таким чином, про який наші предки навіть не могли мріяти. Просто подумайте про все, що існує сьогодні, і чого не було всього 20-50 років тому: навіть українці середнього достатку можуть скористатися більшим різноманіттям товарів і послуг, ніж королі та королеви лише двісті років тому.

Отже, хоча окремі фірми можуть зазнати краху, а окремі люди можуть не отримати великого багатства, факт всезагального успіху полягає в тому, що в довгостроковій перспективі ми всі виграємо, насолоджуючись кращими стандартами і рівнем життя, ніж попередні покоління.

Міф №2. Капіталізм це жадібна та егоїстична система, де багаті піклуються лише про себе та своє благо

«Капіталізм називають системою егоїзму (що так і є), але це єдина система, яка об’єднала людей у великі країни, а країни залучила до мирної співпраці. Капіталізм називають системою жадібності, але це система, яка покращила життя своїх найбідніших громадян до рівня, якого не зможе дати жодна колективістська система.»

— писала американська письменниця Айн Ренд.

Адам Сміт, батько економіки, у своїй найвідомішій праці «Багатство народів», пише, що:

«Переслідуючи власні [егоїстичні] інтереси в ринковій системі, ми ніби завдяки «невидимій руці» сприяємо добробутуту інших. В інших уривках Сміт чітко пояснює, що для успіху капіталізму окрім здорового егоїзму ми маємо бути схильними до співпраці, співпереживання та довіри — рис, які закладені в нашій природі та підкріплені нашими моральними інстинктами.

Капіталізм насправді має тенденції, які стримують жадібність – наприклад, як внутрішньокапіталістична конкуренція змушує фірми заощаджувати та реінвестувати задля прибутку і виживання. В умовах ринкової конкуренції в бізнесі залишаться лише успішні підприємці — ті, хто впорається із викликами задоволення потреб клієнтів. Банкрутства роблять капіталізм продуктивним і є ознакою того, що ринки функціонують. У капіталізмі мало місця для того, щоб діяти «етично», оскільки інституціоналізована конкуренція змушує всіх – від власників, які прагнуть скоротити витрати, працівників, які прагнуть максимізувати вигоду, і споживачів, які прагнуть отримати найкращу ціну, діяти аморально. Інколи капіталізм може висміювати наші найглибші етичні цінності.

Міф №3. Капіталізм не може існувати без державного втручання

Базово, вільний ринок повинен мати такі складові: 

· Приватна власність, захищена законом.

· Приватне виробництво, що базується на стимулі прибутку та вільній конкуренції.

· Механізми, де ціни га товари та послуги визначаються попитом та пропозицією шляхом взаємодії виробника і споживача.

У ринковій системі економічні рішення диктує споживач. Та чи може держава забезпечити споживачеві його потреби, чи стати повноцінним розпорядником економічних рішень?

Як сказав економіст Людвіг фон Мізес:

“Споживач – це капітан. Споживачі точно визначають, що повинно вироблятися, якої якості і в якій кількості. Капіталісти можуть зберігати та примножувати свої багатства тільки тоді, коли будуть якнайкраще задовольняти бажання споживачів”.

Мабуть, жодна держава, якими би благими не були її наміри, не здатна зробити мільйони економічних розрахунків, необхідних для визначення реальної ціни на всі продукти та послуги, а також організувати комплексну національну економіку. Коли економіка опиняється в руках держави, вона стає плановою: з’являються непотрібні регуляції, неефективні закони, штучні ціни і низька якість сервісу. Згадаймо будь-яку країну такого зразка (той же СРСР) і наслідки, до яких такий «менеджмент» і призвів.

Капіталізм може існувати без держави, але не може існувати без верховенства права. У ринковій системі взаємодія між продавцем і споживачем визначає реальну вартість товару або послуги. Знаючи реальну ціну витрат, робочої сили та продукту, інвестор може розподілити капітал максимально ефективно і продуктивно – чого не здатна зробити держава.

Міф №4. Капіталізм стимулює розвиток корупції і кумівства

Противники капіталізму стверджують, що начебто система спонукає тих, у кого недостатньо влади, до корупції, порушуючи принципи системи та руйнуючи економіку. Але капіталізм підкоряється лише одному фундаментальному правилу: працювати заради більшого прибутку або програти (здатися). Мова корупції передбачає виняток , ситуацію, коли щось пішло не так — до прикладу, згадаємо явище, що зветься кумівським капіталізмом. Кумівський капіталізм є аморальним, оскільки базується на хабарі урядовцям, а не на добровільному обміні між незалежними сторонами, які досягають згоди.

Кумівський капіталізм створює проблеми:

1) це нечесно;

2) це марнотратство;

3) це спокушає політиків порушувати закон.

Однак, заклики витягнути гроші з політики лише доводять нас до країн із суворими законами про фінансування виборів, як-от Англія, де політики все ще керують відповідно до потреб капіталу. Проблема не в корупції. 

Питання для дискусії: говорячи про конспірологічні теорії змови корпорацій щодо витіснення нших гравців ринку — чи можна це назвати корупцією?

Міф №5. Капіталізм — це ідеологія винятково про гроші

Економіка — це не лише діяльність, що стосується купівлі та продажу, і також вона не є, якщо згадати спільну помилку неекономістів, зосередженою повністю навколо грошей. «Гроші» в ній розуміються як засіб обміну, тимчасове зосередження купівельної спроможності та розглядаються економістами як своєрідна вуаль, через яку економіст може аналізувати повсякденну діяльність виробництва та споживання.

Дійсно, накопичення капіталу і є характерною рисою ринкової економіки, однак, воно не є винятковим для неї. Саме індивідуальна свобода та інновації, які з неї виникають, і є двигуном капіталізму. Не менш важливо, як пояснив економіст Йозеф Шумпетер , що з цієї свободи виникає безперервний процес вдосконалення – те, про що ми писали раніше. Саме ці постійні інновації – відкриття та виведення на ринок нових продуктів і послуг, пошук способів удосконалення існуючих продуктів і послуг і пошук більш ефективних способів створення цих продуктів і послуг – справді стимулюють економічне зростання та підвищення рівня життя.

Авторка статті: Вероніка Купецька.