Є міф, що капіталізм сприяє багатству меншості за кошт більшості людства. Однак, як показує редактор сайту HumanProgress.org Маріан Тупі, економічна свобода сприяє багатству не лише країн, які її плекають. Її плодами користується весь світ.

Один із найбільш згубних міфів про економічний розвиток полягає в тому, що капіталізм, або краще говорити — економічна свобода, приносить користь меншості, у той час як більшість зубожіє. Джерела цього міфу походять від Карла Маркса, який вважав, що при капіталізмі конкуренція призведе до зниження прибутків, провокуючи більшу експлуатацію робітників.

Проте теорія німецького економіста, що згодом була оновлена Володимиром Леніним, виявилася помилковою — насправді, за останні 200 років реальний середній дохід на особу зріс у 10 разів.

Оскільки за часів Леніна робітники західних індустріальних країн були однозначно в кращих умовах, ніж за Маркса, з’явилася потреба в оновленні теорії. Тому у своєму «Імперіалізмі як найвищій стадії капіталізму», перший диктатор Радянського Союзу висунув нову гіпотезу. Попри твердження Маркса, рівень життя західних робітників продовжував покращуватися через надходження багатств від експлуатованих колоній. Ідеї Леніна глибоко вплинули на покоління африканських націоналістів, які відкинули капіталізм і натомість прийняли радянський соціалізм.

Проте економічна свобода не тільки й далі покращувала життя робітників у капіталістичних країнах, але й підвищила рівень життя працівників при соціалізмі. Іншими словами, свобода приносить користь усім — навіть тим, у кого її немає.

Ось як висловився австрійський економіст, лауреат Нобелівської премії, Фрідріх Гаєк у своїй великій праці 1960 року — «Конституції Свободи»:

«Важливо не те, якою свободою я особисто хотів би скористатися, а те, яка свобода потрібна людині, щоби зробити щось корисне для суспільства. Таку свободу ми можемо гарантувати якійсь особі тільки тоді, коли гарантуємо її всім. Свобода, отож, приносить користь не тільки вільним. Або, принаймні, людина отримує вигоду в основному не від тих свобод, якими сама може скористатися».

«Безсумнівно, в історії невільні більшості регулярно отримували вигоду від існування вільних меншостей, і сьогодні невільні суспільства отримують користь із того, чому вони можуть навчитися у вільних. Зрозуміло, що благ, які ми отримуємо від свободи інших, тим більше, чим більше число тих, хто може користуватися свободою. Отже, аргумент на користь свободи деяких підходить і для свободи всіх».

Коли Гаєк писав ці слова, боротьба між комуністичним та капіталістичним світами була в самому розпалі, а в центрі цього протистояння опинилися країни, що розвиваються, так званий «третій світ».

Погляньмо тепер на конкретний приклад того, що мав на увазі Гаєк, коли писав, що «невільні суспільства отримують користь із того, чому вони можуть навчитися у вільних».

У 2002 році Стівен Ван Далкен, експерт-куратор Служби інформації про патенти Британської бібліотеки, опублікував книгу «Винайдення ХХ століття: 100 винаходів, які сформували світ». The Wall Street Journal назвав працю «чудовою», тоді як Boston Globe приписує автору створення «панорамної картини століття». У своїй книзі Ван Далкен визначив 100 найважливіших винаходів ХХ століття. По одному на рік. Майже всі створені у вільних суспільствах.

Зважаючи на місце народження винахідників, нараховано 47 американців, 30 британців, 4 французів, 3 канадців, 3 німців та 2 шведів. Аргентина, Австрія, Данія, Фінляндія, Угорщина, Ірландія, Ізраїль, Італія, Японія, Радянський Союз та Швейцарія створили по одному винаходу.

Якщо подивитися на юрисдикцію, у якій ці дослідники вирішили запатентувати свої винаходи, то картина дещо змінюється, але не дуже сильно. США запатентували 46 винаходів, Великобританія — 29, Всесвітня організація інтелектуальної власності — 11. Німеччина — 5, Франція — 2, Європейський Союз загалом запатентував 2 винаходи. Канада, Данія, Угорщина, Японія та Швейцарія запатентували по одному.

Деякі читачі можуть заперечити, що вибір Ван Далкена був суб’єктивним. Це правда, але є підозри, що літак, кондиціонер, електрична пральна машина, асфальтове дорожнє покриття, пилосос, неонове освітлення, нержавіюча сталь, швидке заморожування їжі, телевізор, світлофор, нейлон, радар, тефлон, штрихкоди, комп’ютер, кулькова ручка, мікрохвильова піч, мікрочіп, кевлар тощо — були б у списку будь-якої людини.

Іншими словами, навряд чи, озираючись на ХХ століття, хтось обрав би кардинально інший перелік найважливіших винаходів. Нема потреби ще раз наголошувати, що новатори Ван Далкена принесли користь не лише своїм рідним країнам. Переваги їхніх винаходів поширились по світу та покращили життя всіх людей — у тому числі багатьох тих, хто живе чи жив в умовах тиранії.

Розгляньмо ще один конкретний приклад. У період між 1960 р., роком Африки, та 2015 р. розрив у доходах між регіоном Африки на південь від Сахари та США досить сильно збільшився. У 1960 р. середній ВВП на душу населення в країнах Субсахарської Африки становив 6,31 % від аналогічного показника в США. І навпаки, середній ВВП на душу населення в Сполучених Штатах становив 1586 % від ВВП вищезгаданого регіону Африки.

За наступні 55 років доходи в Субсахаській Африці з урахуванням інфляції зросли на 55 %. Однак в Америці вони збільшилися на 203 %. Це означає, що у 2015 році доходи країн на південь від Сахари становили 3,21 % від США, а американський дохід — 3111 % від африканського. Або, висловлюючись у доларах і центах, дохід країн Субсахарської Африки виріс з 1075 до 1660 доларів. Американські доходи виросли з 17 037 до 51 638 доларів (всі цифри в доларах на 2010 рік).

Однак значно скоротився розрив у тривалості життя, що є найкращим показником загального рівня життя! У 1960 році очікувана тривалість життя в країнах на південь від Сахари становила 58 % від аналогічного показника в Сполучених Штатах Америки. Зворотний відсоток — 174 %. Упродовж наступних 55 років очікувана тривалість життя в країнах Субсахарської Африки збільшилася на 47 %, а в Америці — на 14 %. Так, у 2015 році очікувана тривалість життя в країнах на південь від Сахари зросла до 75 % у порівнянні зі Сполученими Штатами, у той час як у США цей показник скоротився до 134 % у зворотному порівнянні. Якщо говорити про роки, то очікувана тривалість життя в країнах на південь від Сахари зросла з 40,17 до 59 років, а в США цей показник збільшився «тільки» із 69,77 до 79,16 років.

Іншими словами, африканці не повинні бути багатими, щоби почати жити довше і краще. Дійсно, було б дивно, якби вони стали заможнішими, з огляду на те, що з моменту здобуття незалежності багато африканських країн експериментували із соціалізмом та різними формами протекціонізму. Деякі, як от Зімбабве, досі це роблять.

Натомість уся Африка отримала вигоду від технічного прогресу, який стався у вільних, себто капіталістичних, країнах. Літак — американський винахід — перевозить життєво важливі ліки в найвіддаленіші райони Конго. Синтетичний інсулін, канадський винахід, рятує життя в Південній Африці. Ксерокс, ще один американський винахід, дає змогу бідним дітям з Анголи навчитися читати.

За останні кілька років з’явилися ознаки невеликого, але загрозливого спаду політичної та економічної свободи у світі. Чи помилився Френсіс Фукуяма у своїй праці «Кінець історії», коли передбачив тріумф ліберальної демократії та капіталізму? Я так не думав, коли захищав його у 2014 році.

І все ще сподіваюся, що Фукуяма мав рацію й нещодавні негативні тенденції будуть кардинально змінені. Водночас найважливіше для подальшого прогресу людства, як висловився Гаєк, — це те, що принаймні меншість людства залишаються вільними. І це, я думаю, досить безпечна ставка.

Переклад: Олена Марчевська