Чому Ілону Маску варто прочитати «Бюрократію» Мізеса?

Автор: Девід Брейді-молодший.

У своєму подкасті «Вердикт» від 13 листопада Тед Круз [1] звернувся до книги Людвіга фон Мізеса «Бюрократія», обговорюючи створення «Міністерства ефективності уряду». Цю ініціативу того ж дня анонсував новообраний президент Дональд Трамп. Круз наголосив, що Мізес вдало описав основну проблему, на яку спрямований цей план. Ідея полягає в тому, щоб зробити урядову систему більш ефективною. На думку Круза, очолити новий департамент мають Ілон Маск і Вівек Рамасвамі [2].

На перший погляд, ця ідея здається переконливою, але насправді, у своїй праці Людвіг фон Мізес пояснив чому вона не працюватиме. Його теорія соціалістичного розрахунку не лише поклала край дебатам про соціалізм, але й дала глибоке розуміння природи бюрократії. Щоб повністю зрозуміти, на що вказує сенатор Круз, звертаючись до Мізеса, варто спершу розібратися, чому бізнес працює ефективно, а уряд — ні. Відповіді на обидва ці питання можна знайти в працях Мізеса.

Чому бізнес працює ефективно, а уряд – ні?

«Бюрократія» — це справжня перлина у творчій спадщині Мізеса. У цій роботі Мізес переносить свою знамениту теорію про неможливість соціалістичного економічного розрахунку на аналіз бюрократії. Щоб глибше зрозуміти його аргументи, варто спершу відповісти на запитання: що таке бюрократія і що нею не є?

Мізес швидко дав відповідь на ці питання. Навіть у 1944 році, коли він писав цю книгу, слово «бюрократія» часто використовували як узагальнювальне кліше для позначення неефективності. Прогресисти називали «бюрократією» корпоративні відносини, тоді як консерватори вживали це слово щодо урядів. Однак Мізес пояснює, що бізнес за своєю природою не може бути «бюрократичним» у тому сенсі, як це зазвичай розуміють.
Бізнес від природи є ефективним. Бізнес керується підприємцями, які мають особисту зацікавленість у результатах завдяки праву власності. Їхня основна мета — отримання прибутку.
Прибуток, на думку Мізеса, це не свідчення експлуатації, а доказ того, що використання ресурсів приносить цінність суспільству.

Ринковий обмін можливий лише тоді, коли обидві сторони вважають, що отримають більше користі від того, що вони здобудуть, ніж від того, що віддають. Завдяки цьому процесу, доповненому використанням грошей як засобу обміну, формуються ринкові ціни та система економічного розрахунку.

Економічний розрахунок — це основа ринкової економіки. Він дозволяє оцінити, наскільки ефективно використовуються ресурси — земля, праця і капітал. Саме ця здатність робить бізнес ефективним. Підприємства мають можливість аналізувати, чи приносять їхні дії прибуток, зокрема завдяки системі подвійного запису в бухгалтерському обліку, про яку говорить Мізес. Вона дозволяє підприємцям визначати, які фактори сприяють загальній рентабельності і змушує керівників шукати найефективніші шляхи ведення бізнесу, адже в іншому випадку вони ризикують втратити свої позиції.

Ринок сам по собі розв’язує проблему неефективності. Менеджери та підприємці, які невдало прогнозують майбутні ризики, зазнають збитків і виходять з ринку. Ті ж, хто робить точніші прогнози, отримують прибуток і продовжують розвиватися.

Таким чином, бізнес є ефективним за своєю природою, і його навряд чи можна назвати «бюрократією» у сучасному розумінні цього слова. Але що тоді насправді є бюрократією?

Бюрократії і їх неефективність

Мізес дає чітке визначення бюрократії: це метод управління адміністративними справами, де результати не мають грошової оцінки на ринку. Він наголошує, що бюрократія — це не форма управління і навіть не обов’язково організаційна структура. Це характеристика установ, які не можуть або не прагнуть досягати прибутку, а отже, не мають змоги проводити економічні розрахунки.
Без прибутку бюрократія втрачає ефективність, що є основою теорії соціалістичного розрахунку Мізеса. Він визнає, що центральні планувальники можуть мати хороші наміри, знання та доступ до ресурсів. Однак без можливості проводити економічний розрахунок вони не здатні визначити, чи витрачають ресурси раціонально, чи ні. Чи виробляють вони забагато або замало? Чи обирають найефективніші методи? Такі питання залишаються без відповіді, якщо відсутній механізм ринкових розрахунків.
Те саме стосується бюрократії. Такі організації часто керуються ідеалами, відмінними від прибутку і не мають інструментів для вимірювання ефективності. За словами Мізеса, уряд не працює заради прибутку і не має можливості робити це, навіть якби хотів.

Розглянемо, наприклад, поштову службу. Поштова служба США (USPS) часто критикується за свою неефективність, тоді як приватні компанії, такі як UPS і FedEx, демонструють значно кращі результати. Основна відмінність полягає в тому, що USPS не орієнтована на прибуток. Її діяльність зводиться до виконання завдань, покладених на неї урядом, з обмеженнями, що походять від того ж уряду. Бюрократи, які керують цією службою, не мають механізмів для оцінки прибутковості, а невеликі доходи, які вона отримує, є результатом зборів, а не ринкових цін.
Таким чином, бюрократія — це не бізнес, а інструмент уряду. Державні установи, такі як поліція, податкові чи імміграційні служби, не мають орієнтації на прибутковість, а отже, і на ефективність. Без ринкових цін уряд, умовно кажучи, рухається в темряві, не знаючи свого місця, поки не зіткнеться з черговою проблемою.

Бізнесмен і бюрократія

Чи може успішний підприємець змінити роботу бюрократії? Чи здатен він застосувати принципи ефективного бізнесу до державних структур і зробити їх результативнішими? На перший погляд, ідея здається логічною: чому б компетентній людині не покращити функціонування уряду? Однак така думка ігнорує основну проблему — ефективність уряду залежить не від особистостей, а від самої системи, в якій вони працюють.

Мізес пояснює, що підприємницькі якості не є властивістю людини, а залежать від її позиції в ринковій системі. Якщо колишній підприємець очолює державну установу, то він перестає бути підприємцем і стає бюрократом. Його завдання полягає не в досягненні прибутку, а в дотриманні правил і норм. Бюрократія обмежує його повноваження, залишаючи лише можливість впливати на незначні процедури, тоді як загальні рамки визначаються зовнішніми регуляціями.
Методи підприємця, спрямовані на прибуток і зменшення витрат, у бюрократичній системі просто не працюють. У державному управлінні результати не мають ринкової вартості: їх не можна купити чи продати, а отже, немає можливості оцінити їхню ефективність через механізм прибутків і збитків.
Прагнення зробити уряд більш ефективним — це похвальний намір, але проблема не вирішується шляхом змін у персоналі, політиці чи процесах. Без механізму економічних розрахунків уряд не здатен ефективно розподіляти ресурси. Він підпорядковується кодексу, а не споживачеві, тому діяти як підприємець у таких умовах неможливо.

Сенатор Круз влучно підсумував цю думку: «Всі стимули в уряді не лише не орієнтовані на прибуток, вони прямо суперечать цьому мотиву. Саме тому я порекомендував Ілону прочитати цю книгу Мізеса, і він її прочитав».

Урядова бюрократія за своєю природою не може бути ефективною. Найкраще, що можна зробити, — це мінімізувати її вплив, відкривши шлях до ефективності для підприємців, таких як Ілон Маск і Вівек Рамасвамі. Щоб повернути Америці ефективність, слід позбутися бюрократії. Можливо, саме праця Мізеса зможе надихнути на цей шлях, адже вона чітко вказує на основні недоліки урядових систем. Стати ефективними означає стати небюрократичними.

Переклад: Олександра Андрусик

Озвучив: Микола Жмайло

Примітки

[1] Тед Круз — американський політик, сенатор США від штату Техас з 3 січня 2013 року, член Республіканської партії

[2] Вівек Рамасвамі — американський проросійський підприємець, засновник Roivant Sciences та співзасновник Strive Asset Management. Рамасвамі виступає за «значні поступки Росії» в російсько-українській війні та припинення військової підтримки України. Він підтримує заборону України на членство в НАТО та дозвіл Росії окупувати регіони України в обмін на домовленість про те, що Росія «розриває альянс з Китаєм»

2024 рік — рік масштабних змін.

Саме у 2024-му відбудуться вибори в Європарламент і в низці європейських країн, цього року обиратимуть нового Президента США, а також переоберуть владіміра путіна на посту президента рф. Паралельно з цим на Заході починають зростати ультраправі партії, які обіцяють скоротити, або взагалі припинити підтримку України. Може виникнути питання: чому вони пропонують це зробити? У цій статті дізнаємось про причини зросту ультраправих партій, розберемося чи є вони загрозою нашій безпеці і що робити з їхнім зростанням?

Чому відбувся такий стрімкий злет ультраправих?

Популярність ультраправих рухів у кожній державі має свої причини, проте спільним їх підґрунтям є підйом антиелітаризму. Популісти звинувачують «еліти» у всіх бідах: у допущенні економічної кризи, у зростанні тероризму в Європі та у війні в Україні. Населення починає нормалізувати ультраправі партії, коли бачить, що тези з їхніх повсякденних розмов повторює якийсь політик.

Ультраправі здобувають так прихильність робочого класу, який вважає, що треба «сильну партію, або господарника, який прийде і порядок наведе!». Таким чином відбувається пролетаризація ультраправих і вони забирають до себе потенційних виборців лівих партій.

Популісти бажають долучити якнайбільше малоосвічених громадян на свою сторону. Саффолкський університет нещодавно проводив передвиборчі опитування у США, у яких досліджувалися передвиборчі вподобання людей за різними характеристиками, включно з рівнем освіти. Опитування показує тенденцію, що люди з меншим ступенем освіти підтримують Дональда Трампа, який виступає з авторитарною риторикою, і також проти підтримки України і за «закінчення війни за один день». Натомість бакалаври, магістри та доктори наук та філософії здебільшого підтримують Байдена.

Також люди хочуть покращень прямо зараз. Ультраправі вміло використовують це бажання як спосіб підняти власну популярність і пропонують прості рішення для складних проблем. Медіа «традиційних» партій виставляють ультраправих як закам’янілих у своїх поглядах і вважають, що вони не можуть швидко реагувати на виклики. Але все навпаки. Ультраправі дуже добре вміють підлаштовуватись під запити суспільства. Хвилює загроза тероризму? Обмежимо міграцію з мусульманських держав. Стане безпечніше, збережемо «чистоту нації». Триває економічна криза? У ній винна минула влада, яка не змогла її подолати, бюрократи з ЄС, які перешкоджають економічному зростанню і фінансово-матеріальна підтримка України! Тому електорат ультраправих партій не задумується про довгу перспективу, а зосереджує увагу на тому, щоб прямо зараз всі проблеми вирішили. Натомість «традиційні партії» не вміють так «жонглювати» власними поглядами і спекулювати на актуальних проблемах, оскільки в очах електорату саме ці партії допустили їх.

Популісти ще підіграють на питанні антиміграційної політики і поширюють стереотипи про українців, то вони сидять на соціалці та не працюють, то навпаки — крадуть роботу. росія через власні медіа та людей допомагає їм у цьому, і населення починає більше вірити таким стереотипам. Також росія робить вкиди, що Україна продає зброю, яку постачають союзники, на чорному ринку, зокрема ХАМАСу. Цей фейк швидко спростували, але випадок дуже показовий. Після нього багато ультраправих політиків та журналістів поширили цей фейк у соціальних мережах та власних медіа. І ще не варто забувати про апелювання до різниці в культурному плані між українцями і будь-якою іншою європейською нацією.

Ультраправі ще пом’якшили власну риторику щодо ЄС: з «розпустити» до «реформувати зсередини». Це також загрожує Україні, оскільки будь-які чвари всередині Європи перешкоджатимуть постачанню озброєння і фінансової допомоги. А «реформування ЄС» точно означатиме його послаблення, що знову стає на заваді об’єднанню Європи.

Чи загрожують нам ультраправі?

Зростання популізму в Європі та США справді є загрозою для нашої безпеки, особливо коли зброя і гроші від союзників потрібні нам ще «на вчора». Але ультраправі довго не триматимуться на плаву, оскільки не дають справжньої альтернативи демократії, а відхід в сторону автократії виборці вважатимуть кроком назад. «Прості рішення» рано чи пізно перестануть діяти і популярність популістів почне спадати.

Хорошим прикладом спаду популярності ультраправих є партія «Право і Справедливість» (далі — ПіС) у Польщі. На нещодавніх виборах вони набрали найбільше голосів в порівнянні з іншими партіями, але не змогли зробити власну коаліцію. Причини їхнього зниження рейтингу полягають у тому, що вони почали робити дії, які не сподобались полякам. Вони посилили заборону на аборти, що призвело до протестів, але влада так і не відкликала своїх рішень.

Також ПіС заборонила хутряну промисловість. Це може звучати навіть добре, але таким чином партія пішла проти власного ж електорату, ядро якого складається з селян і жителів невеликих міст.

Вони хотіли виправити всі невдачі відволіканням уваги на опонентів. У вересні 2023 року тодішній міністр оборони Польщі розкрив «оборонну стратегію» 2011 року, яка передбачала відхід за річку Вісла, що означало б окупацію 40% території Польщі росією. Цей план розробили за часів коаліції Громадянської Платформи Туска, яка знову повернулась до влади минулого 2023-го року. Але важливо зазначити, що такі плани повинні були узгоджуватись з НАТО. А в 2013 році гриф «цілком таємно» було знято, що означає про вірогідну зміну стратегії ще в часи влади Туска.

Останньою спробою врятувати становище ПіС стало повторне підігравання електорату. Тодішня влада заборонила імпорт зерна з України, щоб «захистити власних фермерів від зростання цін». Вишенькою на торті стала відсутність дій уряду на блокування польськими протестувальниками в’їзду фур в Україну. Однак жодне з цих «простих рішень» не врятувало ПіС від програшу на останніх виборах.

Чи можемо ми знизити їхню популярність в Європі? (ред. замість висновку)

Так, це можливо зробити. Наша влада повинна інвестувати гроші на медіа, спрямовані на західну аудиторію. У нас є хороший приклад United24, який набирає багато переглядів у соціальних мережах, а крім них ще й багато донатів. Також цей проєкт фінансують корпоративні донори, а не держава. Ще можна відмітити The Kyiv Independent і державний UATV English.

На противагу їм, є і поганий приклад, як канал The Gaze, який фінансує Мінкульт і відео якого збирають всього лиш до 200 переглядів. Лише на створення відео було витрачено близько 35 (!) млн. грн за перші чотири місяці, а на весь проєкт загалом більше 60 млн. грн.

Чому ж так трапилось? Більшість новин журналісти The Gaze просто переписують з популярних видань. Переписують, щоправда, якісно, автентичність текстів складає близько 90%. Виникає питання: навіщо комусь, наприклад, у Великобританії читати якийсь ще ресурс крім BBC, The Daily Telegraph, The Guardian тощо, якщо різниці справді немає?

Шляхом вирішенням цієї проблеми є нарощування власної медіа-імперії. росія вкладала протягом десятиліть значні кошти у власні медіа за кордоном. Аналітики Debunk.org підрахували, що росія витратила близько 350 млн. дол. лише на RT, а на держпропаганду (в росії і поза нею) — 1,9 млрд. дол. Тому критично важливо вкладати гроші в медіа. І не повторювати помилок The Gaze. Треба надалі робити і просувати онлайн-медіа, не забуваючи й про телебачення та паперові видання. Якщо цього не робити, то європейці та американці й надалі сумніватимуться у підтримці України.

Особливо нам треба висвітлювати злочини росіян. Після трагедій в Бучі та Ірпені і відвідин в ці міста іноземних політиків, їхнє уявлення про росіян почало руйнуватись, а розуміння важливості підтримки нас збільшилось, тому нам почали надавати набагато більше зброї.

Автор: Олександр Яловіца, дописувач Редакції УСС.