Доктор Том Палмер про відповідальність і свободу
Автор: Том Палмер
Відповідальність: Для когось це слово асоціюється з образом літніх людей, які повчають молодь сидіти з прямою спиною, виконувати домашні завдання та писати листи подяки стареньким тітонькам.
Не дивно, зрештою, що ми вважаємо це нудним, виснажливим і таким, що відволікає нас від насолоди свободою. Метою свободи, з позиції цих образів, є уникнення відповідальності.
Насправді ж, свідоме несення відповідальності не є ані нудним, ані виснажливим, як і не є воно відволіканням від свободи. Бути відповідальним означає час від часу робити неприємні речі чи навіть йти на серйозні жертви, але прийняття цієї відповідальності, зрештою, приносить людині найбільше задоволення.
Взяти на себе відповідальність — це, по суті, ціла пригода та значний прояв сміливості. Ми заслуговуємо на свободу, тому що можемо відповідати за свої вчинки; тому що можемо приймати рішення; тому що володіємо самоконтролем.
Відповідальність — це не тягар, який ми повинні нести, щоб бути вільними; усвідомлення того, що «я зробив це» робить свободу нагородою, за яку варто боротися. Відповідальність — це ключ до розуміння свободи.
Мудрість Адама Сміта про відповідальність
Ми не заслуговуємо на свободу лише тому, що маємо певні бажання чи прагнення. Ми заслуговуємо на свободу — на контроль над власним життям — оскільки ми є морально відповідальними: один перед одним и, перед Богом (для тих, хто вірить у Нього) і перед власним сумлінням. Як писав один з найвпливовіших в історії філософ-мораліст сотні років тому,
«Моральна істота — це сутність відповідальна. Відповідальна істота, як підкреслює це слово, — це істота, яка повинна звітувати про свої дії перед кимось іншим а, отже, повинна контролювати свою поведінку згідно з міркуваннями цього іншого».
Адам Сміт продовжував пояснювати, що розвиток моральної свідомості тягне за собою відповідальність не лише перед іншими, але й перед самим собою, адже ми прагнемо не просто отримати похвалу, а й бути гідними похвали — дві цілі, які можуть бути схожими одна на одну, але які «все ж таки, значною мірою, є відмінними і незалежними одна від одної».
Як істоти соціальні, ми прагнемо бути гідними похвали або «захоплення», але «для того, щоб досягти такого вдоволення, ми повинні стати неупередженими суддями нашого власного характеру і поведінки. Ми повинні намагатися сприймати їх очима інших людей, або так, як інші люди, вірогідно, їх сприйматимуть».
Стаючи неупередженими оцінювачами власного характеру та поведінки, ми формуємо власну самооцінку.
Як зазначив Сміт,
«Людина, яка аплодує нам або за вчинки, яких ми не здійснювали, або з причин, які не мали жодного впливу на нашу поведінку, аплодує не нам, а іншій людині. Ми не отримуємо жодного задоволення від такої похвали».
Задоволення, про яке ми говоримо, можливе лише шляхом прийняття на себе відповідальності.
Свобода поза хаосом
Свобода: У декого це слово викликає асоціації з безладом, хаосом, аморальністю, необмеженістю та «вседозволеністю». Не дивно, що такі люди вважають свободу жахаючою. Як наслідок, багато хто вважає, що порядок і доброчесність мають бути встановлені за рахунок свободи. Вони ототожнюють відповідальність з покорою чужим наказам.
Дехто навіть запевняє, що таке підкорення, хоч і може зруйнувати те, що ми — звичайні люди — називаємо свободою, натомість передбачає свободу набагато більшу, ніж та, яку вони відкидають як суто емпіричну чи «буржуазну».
Вони обіцяють свободу безмежну, яку можна пізнати лише тоді, коли наші дії керовані мудрими й добрими, чи, принаймні, сильними світу цього.
Фредерік Дуглас: свобода через відповідальність
Свобода — не те саме, що вседозволеність; відповідальність тісно пов’язує свободу з доброчесністю та самовладанням. Цей зв’язок чітко продемонстрував один з найбільших поборників свободи в історії, людина, яка народилася рабом в окрузі Талбот, штат Меріленд: Фредерік Август Вашингтон Бейлі — людина, яка здобула свободу для себе і для мільйонів інших.
Він відомий під ім’ям, яке обрав самостійно: Фредерік Дуглас. У 1845 році він, як колишній раб, який здобув свободу, розповів про «канікули», які дозволялися рабам їхніми поневолювачами.
Подібні моменти удаваної свободи рабовласники представляли як акти великодушності, але насправді вони слугували «запобіжними заходами, щоб випустити бунтівний дух поневоленого люду». Рабовласники прагнули занурити своїх бранців у гріхи, а не запропонувати їм перепочинок від рабства:
«Їх мета, очевидно, полягає в тому, щоб викликати у своїх рабів огиду до свободи, зануривши їх у найглибші безодні розбещеності. Зокрема, рабовласники не лише хочуть бачити, як раб пиячить з власної волі, але й вдаються до різних способів, щоб його споїти. Одним із таких планів є укладення парі між рабами на те, хто вип’є найбільше віскі, не сп’янівши; так їм вдається змусити цілий натовп напитися до безтями.
Таким чином, коли раб просить доброчесної свободи, хитрий рабовласник, усвідомлюючи його невігластво, дурить його дозою згубного дурману, майстерно прикриваючись свободою. Більшість з нас звикли випивати її до дна, і результат був саме таким, як і слід було очікувати: багато хто з нас переконався, що між свободою і рабством не так вже й багато варіантів вибору.
Ми почувалися, і небезпідставно, майже настільки ж рабами людини, як і рому. Тож, коли канікули скінчилися, ми піднялися з бруду, в якому барахталися, глибоко зітхнули і рушили в поле, відчуваючи, загалом, велику радість від того, що наш господар обманом змусив нас повірити у свободу, і повернутися назад в обійми рабства».
Для Дугласа свобода полягала не в пияцтві та розпусті, які заохочували його господарі, а в гідності самостійно взятої на себе відповідальності.
Він збагнув ціну свободи тоді, коли, за його словами, взяв до рук книгу під назвою «Колумбійський оратор» і був захоплений діалогом між господарем і рабом, в якому раб спростовує аргументи господаря на користь рабства і переконує господаря звільнити його.
Вплив цих аргументів на Дугласа був потужним:
«Свобода з’явилася зараз, щоб більше не зникнути ніколи. Вона вчувалася в кожному звуці і вбачалася в кожній речі. Вона завжди супроводжувала мене, щоб мучити відчуттям мого жалюгідного становища. Я нічого не бачив, не бачачи її, нічого не чув, не чуючи її, і нічого не відчував, не відчуваючи її».
Спроби законодавчого регулювання поведінки та їх результати
Спроби замінити державний контроль самоконтролем призводять до непередбачуваних наслідків, які часто є набагато гіршими, ніж ситуації, які державний контроль нібито покликаний виправити. Наміри законодавців чи управлінців — це одне, а наслідки зміни системи стимулів — зовсім інше.
Наведемо два яскраві приклади: професор Джеффрі Мірон з Гарвардського університету описує жахливі непередбачувані наслідки «війни з наркотиками» (серед них злочинність, передозування, поширення хвороб тощо) у своїй главі для цього видання, а журналістка Ліза Конерс досліджує залежність, що утворюється через політику держави загального добробуту, яка зазвичай, але, можливо, не завжди, є ненавмисним наслідком цієї політики.
Ніхто не може безпосередньо приймати закони чи визначати кінцеві результати; все, що можуть зробити законодавці чи урядовці — це змінити стимули, які постають перед учасниками соціальної взаємодії. Таким чином, будь-які окремі дії можуть бути заборонені, тому що законодавці вважають їх поганими.
Це не означає, що після того, як правителі висловилися, ніхто більше не буде здійснювати подібних дій. Розуміючи це, можновладці визначають покарання — від штрафів до ув’язнення і навіть смерті. Але навіть це не означає, що ніхто не буде чинити подібним чином.
У багатьох країнах свобода виробництва, купівлі, продажу та споживання наркотиків обмежена або повністю придушена законом. У Сполучених Штатах наркотики є незаконними, проте в’язниці переповнені людьми, які виробляють, купують, продають або вживають наркотики, незважаючи на те, що законодавці забороняють їм це робити.
Мільйони людей не зупинила перспектива тюремного ув’язнення, незважаючи на шалене насильство і сотні мільярдів доларів, витрачені на потенційну зміну їхньої поведінки.
Досвід заборони алкоголю повторюється: проста заборона речовини не означає, що люди перестануть її споживати, і, швидше за все, призведе до наслідків, не передбачених прихильниками заборони.
Непередбачувані наслідки соціальної допомоги та державного контролю
Відповідальність за прийняття рішень про заощадження на пенсію в усьому світі перебрали на себе уряди, буцімто для того, щоб розумно інвестувати зароблені людьми кошти, допомогти їм забезпечити їхню старість і створити узи солідарності між поколіннями.
У Сполучених Штатах заробітна плата оподатковується, і ці податки не інвестуються в майбутнє, а спрямовуються в систему «Pay As You Go», яка з фінансової точки зору не відрізняється від фінансової піраміди і яка з часом накопичує величезні «незабезпечені зобов’язання».
Найманим працівникам кажуть, що їхні обов’язкові соціальні виплати «компенсуються» «внесками» їхніх роботодавців, хоча насправді 100% «внеску роботодавця» йдуть з їхніх власних кишень, оскільки це гроші, які роботодавці платять за те, щоб найняти їх на роботу, а отже, ці гроші просто забираються державою у працівників.
Гроші були виплачені негайно і замінені нічим іншим, як борговою розпискою.
Замість того, щоб формувати почуття солідарності між поколіннями, людей заохочували лобіювати все більше і більше виплат, не пов’язаних з їхніми внесками, а непідйомний тягар перекладався на молодь.
Система вже стала «фінансово від’ємною», що означає, що бухгалтерська фікція «Трастового фонду» була розкрита; соціальне забезпечення фінансується через фінансову піраміду, а не через «інвестиції» чи «заощадження».
Коли людям кажуть, що про їхню пенсію подбає держава, виявляється, що вони більше споживають і менше заощаджують. Більше того, коли витрати лягають на одну групу, а вигоди — на іншу, то створені стимули спонукають людей шукати вигоди та уникати витрат, що породжує безліч конфліктів, у тому числі між поколіннями.
Самоконтроль не ідеальний, але і державний контроль не кращий.
Переклад: Софія Панченко
Цей есей був раніше опублікований у книзі «Самоконтроль чи державний контроль? Вирішувати вам» за редакцією Тома Г. Палмера — проекті Students For Liberty та Atlas Network у співпраці з Jameson Books, Inc.