ENG2024 рік — рік масштабних змін.
Саме у 2024-му відбудуться вибори в Європарламент і в низці європейських країн, цього року обиратимуть нового Президента США, а також переоберуть владіміра путіна на посту президента рф. Паралельно з цим на Заході починають зростати ультраправі партії, які обіцяють скоротити, або взагалі припинити підтримку України. Може виникнути питання: чому вони пропонують це зробити? У цій статті дізнаємось про причини зросту ультраправих партій, розберемося чи є вони загрозою нашій безпеці і що робити з їхнім зростанням?
Чому відбувся такий стрімкий злет ультраправих?
Популярність ультраправих рухів у кожній державі має свої причини, проте спільним їх підґрунтям є підйом антиелітаризму. Популісти звинувачують «еліти» у всіх бідах: у допущенні економічної кризи, у зростанні тероризму в Європі та у війні в Україні. Населення починає нормалізувати ультраправі партії, коли бачить, що тези з їхніх повсякденних розмов повторює якийсь політик.
Ультраправі здобувають так прихильність робочого класу, який вважає, що треба «сильну партію, або господарника, який прийде і порядок наведе!». Таким чином відбувається пролетаризація ультраправих і вони забирають до себе потенційних виборців лівих партій.
Популісти бажають долучити якнайбільше малоосвічених громадян на свою сторону. Саффолкський університет нещодавно проводив передвиборчі опитування у США, у яких досліджувалися передвиборчі вподобання людей за різними характеристиками, включно з рівнем освіти. Опитування показує тенденцію, що люди з меншим ступенем освіти підтримують Дональда Трампа, який виступає з авторитарною риторикою, і також проти підтримки України і за «закінчення війни за один день». Натомість бакалаври, магістри та доктори наук та філософії здебільшого підтримують Байдена.
Також люди хочуть покращень прямо зараз. Ультраправі вміло використовують це бажання як спосіб підняти власну популярність і пропонують прості рішення для складних проблем. Медіа «традиційних» партій виставляють ультраправих як закам’янілих у своїх поглядах і вважають, що вони не можуть швидко реагувати на виклики. Але все навпаки. Ультраправі дуже добре вміють підлаштовуватись під запити суспільства. Хвилює загроза тероризму? Обмежимо міграцію з мусульманських держав. Стане безпечніше, збережемо «чистоту нації». Триває економічна криза? У ній винна минула влада, яка не змогла її подолати, бюрократи з ЄС, які перешкоджають економічному зростанню і фінансово-матеріальна підтримка України! Тому електорат ультраправих партій не задумується про довгу перспективу, а зосереджує увагу на тому, щоб прямо зараз всі проблеми вирішили. Натомість «традиційні партії» не вміють так «жонглювати» власними поглядами і спекулювати на актуальних проблемах, оскільки в очах електорату саме ці партії допустили їх.
Популісти ще підіграють на питанні антиміграційної політики і поширюють стереотипи про українців, то вони сидять на соціалці та не працюють, то навпаки — крадуть роботу. росія через власні медіа та людей допомагає їм у цьому, і населення починає більше вірити таким стереотипам. Також росія робить вкиди, що Україна продає зброю, яку постачають союзники, на чорному ринку, зокрема ХАМАСу. Цей фейк швидко спростували, але випадок дуже показовий. Після нього багато ультраправих політиків та журналістів поширили цей фейк у соціальних мережах та власних медіа. І ще не варто забувати про апелювання до різниці в культурному плані між українцями і будь-якою іншою європейською нацією.
Ультраправі ще пом’якшили власну риторику щодо ЄС: з «розпустити» до «реформувати зсередини». Це також загрожує Україні, оскільки будь-які чвари всередині Європи перешкоджатимуть постачанню озброєння і фінансової допомоги. А «реформування ЄС» точно означатиме його послаблення, що знову стає на заваді об’єднанню Європи.
Чи загрожують нам ультраправі?
Зростання популізму в Європі та США справді є загрозою для нашої безпеки, особливо коли зброя і гроші від союзників потрібні нам ще «на вчора». Але ультраправі довго не триматимуться на плаву, оскільки не дають справжньої альтернативи демократії, а відхід в сторону автократії виборці вважатимуть кроком назад. «Прості рішення» рано чи пізно перестануть діяти і популярність популістів почне спадати.
Хорошим прикладом спаду популярності ультраправих є партія «Право і Справедливість» (далі — ПіС) у Польщі. На нещодавніх виборах вони набрали найбільше голосів в порівнянні з іншими партіями, але не змогли зробити власну коаліцію. Причини їхнього зниження рейтингу полягають у тому, що вони почали робити дії, які не сподобались полякам. Вони посилили заборону на аборти, що призвело до протестів, але влада так і не відкликала своїх рішень.
Також ПіС заборонила хутряну промисловість. Це може звучати навіть добре, але таким чином партія пішла проти власного ж електорату, ядро якого складається з селян і жителів невеликих міст.
Вони хотіли виправити всі невдачі відволіканням уваги на опонентів. У вересні 2023 року тодішній міністр оборони Польщі розкрив «оборонну стратегію» 2011 року, яка передбачала відхід за річку Вісла, що означало б окупацію 40% території Польщі росією. Цей план розробили за часів коаліції Громадянської Платформи Туска, яка знову повернулась до влади минулого 2023-го року. Але важливо зазначити, що такі плани повинні були узгоджуватись з НАТО. А в 2013 році гриф «цілком таємно» було знято, що означає про вірогідну зміну стратегії ще в часи влади Туска.
Останньою спробою врятувати становище ПіС стало повторне підігравання електорату. Тодішня влада заборонила імпорт зерна з України, щоб «захистити власних фермерів від зростання цін». Вишенькою на торті стала відсутність дій уряду на блокування польськими протестувальниками в’їзду фур в Україну. Однак жодне з цих «простих рішень» не врятувало ПіС від програшу на останніх виборах.
Чи можемо ми знизити їхню популярність в Європі? (ред. замість висновку)
Так, це можливо зробити. Наша влада повинна інвестувати гроші на медіа, спрямовані на західну аудиторію. У нас є хороший приклад United24, який набирає багато переглядів у соціальних мережах, а крім них ще й багато донатів. Також цей проєкт фінансують корпоративні донори, а не держава. Ще можна відмітити The Kyiv Independent і державний UATV English.
На противагу їм, є і поганий приклад, як канал The Gaze, який фінансує Мінкульт і відео якого збирають всього лиш до 200 переглядів. Лише на створення відео було витрачено близько 35 (!) млн. грн за перші чотири місяці, а на весь проєкт загалом більше 60 млн. грн.
Чому ж так трапилось? Більшість новин журналісти The Gaze просто переписують з популярних видань. Переписують, щоправда, якісно, автентичність текстів складає близько 90%. Виникає питання: навіщо комусь, наприклад, у Великобританії читати якийсь ще ресурс крім BBC, The Daily Telegraph, The Guardian тощо, якщо різниці справді немає?
Шляхом вирішенням цієї проблеми є нарощування власної медіа-імперії. росія вкладала протягом десятиліть значні кошти у власні медіа за кордоном. Аналітики Debunk.org підрахували, що росія витратила близько 350 млн. дол. лише на RT, а на держпропаганду (в росії і поза нею) — 1,9 млрд. дол. Тому критично важливо вкладати гроші в медіа. І не повторювати помилок The Gaze. Треба надалі робити і просувати онлайн-медіа, не забуваючи й про телебачення та паперові видання. Якщо цього не робити, то європейці та американці й надалі сумніватимуться у підтримці України.
Особливо нам треба висвітлювати злочини росіян. Після трагедій в Бучі та Ірпені і відвідин в ці міста іноземних політиків, їхнє уявлення про росіян почало руйнуватись, а розуміння важливості підтримки нас збільшилось, тому нам почали надавати набагато більше зброї.