ENGВсе ще на шляху до кріпацтва
Автор: Річард М. Рейнш II
У передмові до своєї книги «Шлях до кріпацтва» (1944) Фрідріх Гаєк зазначив: «Це політична робота». Гаєк був ученим-економістом, який у 1930-х роках дискутував із Джоном Мейнардом Кейнсом щодо його «Економічного трактату», а також опублікував «Чисту теорію капіталу» (1941) і низку інших ранніх робіт. Однак цього разу він вступив у масштабну дискусію про природу державного планування та ті сумні наслідки, які, на його думку, завжди супроводжують його впровадження. «Шлях до кріпацтва» став криком душі, спрямованим на викриття темної суті колективістської логіки. Гаєк переконував, що позірна «любов» до нових свобод у таких системах завжди виправдовує розширення контролю над людьми, їхньою власністю, доходами, кар’єрою і навіть вибором.
Звісно, книга викликала суперечливі реакції серед інтелектуалів. Ісайя Берлін писав своєму другові, що «досі читає жахливого доктора Гаєка». Інші називали цю роботу захистом домінування бізнесу над життям людей, «реакційною капіталістичною агресією», як сказали б сучасні ліві. Джордж Орвелл стверджував, що Гаєк просто обрав «отруту монополій» замість інших проблем соціалізму. Орвелл запитував: чому не можна об’єднати найкраще з обох світів — промисловість та державу, яка працює на благо трудящих класів? У підсумку Гаєка звинуватили в тому, що він застряг у застарілих ідеях XIX століття.
Іншої думки дотримувався ринок. Британські та американські громадяни виявили глибокий інтерес до книги, яка змушувала їх переосмислювати політичні та економічні реалії свого часу. Початковий наклад у 2000 примірників у Великій Британії розкупили миттєво. Попри те, що книга була орієнтована на британців, вона викликала широкий резонанс і в США. У вересні 1944 року Sunday Times Book Review опублікував рецензію Генрі Газліта, яка спричинила бум популярності. Протягом 10 днів після виходу третього накладу книгу розкупили повністю. Reader’s Digest згодом надрукував скорочену версію накладом 600 000 примірників.
Суть критики Гаєка
Гаєк стверджував, що соціалістичний ідеалізм, позірна гуманність і науковий фасад колективізму маскують небезпеку державного планування, яке знищує свободу, підриває верховенство права і прокладає шлях до диктатури. Він попереджав, що централізація економічної влади завжди призводить до посилення контролю над суспільством, замість сприяння свободі.
Гаєк розвивав цю думку, спираючись на досвід Німеччини. Він вважав, що фашизм, на відміну від поширеної думки, був не провалом капіталізму, а наслідком соціалістичних тенденцій. Цей процес почався ще за часів Бісмарка, коли державне втручання у промисловість стало нормою. З часом, держава все більше підпорядковувала собі економіку, обмежуючи свободи підприємств і громадян.
Інтелектуальні ідеї, що пропагували соціалізм і планування, на думку Гаєка, стали шкідливим експортом до ліберальних держав. Особливо це було помітно у Великій Британії, де, як він зауважив, навіть освічені верстви почали відкидати традиційні ідеали свободи.
Гаєк: критика та відповідь
Книга викликала суперечки, особливо після того, як у післявоєнний період західні держави створили системи соціального забезпечення і бюрократії. Французький мислитель Раймон Арон зазначав, що змішана економіка може забезпечити баланс між свободою та регулюванням.
Гаєк відповідав критикам у передмові до перевидання 1956 року, зазначаючи, що його робота була спрямована не лише на попередження про ризик тиранії, але й на показ того, як державне планування може призводити до економічної неефективності й поступового занепаду свободи.
Сучасне значення ідей Гаєка
Деякі аргументи Гаєка залишаються актуальними навіть сьогодні. Його застереження про те, що адміністративна держава здатна спотворювати індивідуальні свободи через постійне розширення бюрократії, знайшли своє відображення у багатьох сучасних демократіях. Його ідеї про важливість збереження верховенства права і критика колективізму досі слугують основою для захисту політичної та економічної свободи.
Переклад: Софії Панченко
Редактор: Марина Поливач