Сучасна державна політика щодо наркотиків: чому вона не працює?

Авторка: активістка УСС Поліна Циткіна

Крізь наше життя та досвід ми, насправді, бачимо наркоманів набагато частіше, аніж нам здається. Персони, що є залежними від психоактивних речовин, не є стереотипним чоловіком біля під’їзду, який стоїть в позі піднятої голови до небес, і зовсім не розуміє, що відбувається. Психоактивні речовини не однакові, викликають різні ефекти, і лікування залежності у кожному випадку має проходити по-різному. То що робить Україна? Чи це ефективно? А чи точно саджають злих власників наркокартелів, які тримають усіх в рабстві, і штовхають прямо на дитячому майданчику ЛСД у фантиках від цукерок Рошен?

Вперше про наркотики, в подальшому ПАР (психоактивні речовини), ми чуємо доволі рано. Особисто в моєму кейсі поганого району зі специфічним контингентом — я чула про «шприци — значить погано, не чіпай» доволі рано, ще в дошкільному віці. Вже приблизно у віці 10 років в мене з’явилось розуміння, що наркотики бувають різними, проте була присутня єдина категорична думка: при першій же спробі — вмреш, відпадуть руки та ноги, і захворієш на ВІЛ-СНІД. Не те щоб це було нереальними сценаріями, проте ми поговоримо про це трохи пізніше і зрозуміємо, в чому глибинна проблема стигматизації вживання речовин, що викликають так багато емоцій, і паралельно так багато проблем.

А поки що розглянемо, що ж нам пропонує МОЗ?

Цілі стратегії щодо протидії наркотикам від Міністерства охорони здоров‘я виглядають ось так (ПАР — психоактивні речовини):

профілактика вживання ПАР без медичних показань, та підвищення поінформованості населення (запобігання зловживанню, підвищення обізнаності про шкідливий вплив наркотиків);
підвищення рівня громадської безпеки (спрямованість на протидію організованій наркозлочинності, відмиванню коштів та на активізацію виявлення каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів);
припинення незаконного виробництва та переробки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
забезпечення доступу до необхідних профілактичних засобів та ефективних методів лікування осіб, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання ПАР;
впровадження ефективних заходів зі зниження ризику та шкоди для здоров’я осіб, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання ПАР;
забезпечення прав на лікування та профілактику осіб з розладами психіки та поведінки внаслідок вживання ПАР, які перебувають в установах відбування покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби;
вдосконалення нормативно-правових актів України шляхом розробки, узгодження і внесення змін, необхідних для ефективного виконання завдань, визначених цією Стратегією.

Чому наявна державна стратегія не підходить?

На словах — звучить непогано. Вже набагато краще, аніж впевненість, що якщо немає наркотиків — немає і проблем з ними. То в чому ж «нюанс»? Раніше основним підходом у питанні боротьби з наркотиками було тоталітарне ставлення до них, та лише з однією ціллю — винищити наркотики як такі, та заборонити їх вживати у будь-якій формі, задля будь-яких потреб, окрім хіба термінальних стадій важких захворювань, де наркотичні речовини використовують для втамування болю.

Підсумовуючи: раніше суспільство ставилось до наркотиків набагато категоричніше. Грам марихуани майже співставлявся з кілограмом кокаїну по обсягу шкоди, та глобально, наркозалежність була набагато більш стигматизованою. Суспільство змінило свою думку, хоч і не радикально, проте ми маємо прогрес лібералізації думок. Чи зробили державні інституції такі самі зміни, і чи дотримались своїх же планів?

Звернемося до статистики від МОЗ за 2022 рік (взято з їх же сайту):

Ми маємо майже тридцять тисяч правопорушень, пов‘язаних з наркотиками. На щастя, завдяки новому погляду на наркополітику в Україні, далеко не кожна людина буде відбувати покарання шляхом обмеження волі, наприклад, за зберігання марихуани в кількості до п‘яти грамів, наразі ви отримаєте лише штраф. Проте, все ж, якийсь відсоток поїде за грати: які категорії туди потрапляють найчастіше?

Наркокур’єри. Їх функція в роботі у наркобізнесі полягає в тому, щоб якомога швидше доставити товар до отримувача. Основний спосіб доставки — закладення наркотичної речовини у малолюдне місце, де покупець товару зможе його знайти, не контактуючи ані з продавцем, ані кур‘єром. Таким чином працюють усі найпопулярніші платформи з продажу наркотиків, напевно, з моменту створення інтернету. До цієї професії подаються індивіди, які хочуть отримати велику кількість грошей за короткий проміжок часу: через нелегальність бізнесу + загальний ризик та високий попит, ми отримуємо вис23оку зарплату в кур‘єра, проте, скажімо так, «текучку». Великому наркобізнесу невигідно підставляти адвокатів до своїх виконавців, і абсолютно точно їм не треба, щоб на них вийшли. Шляхом використання сотень підставних людей, пошт, та шифрувань, вийти через наркокур‘єра на голову картелю — майже неможливо. Найгіршу динаміку з кур‘єрами та загалом виконавцями ми можемо спостерігати у Мексиці, де частина країни давно вже знаходиться під контролем картелів та торгівлі забороненими, проте такими бажаними порошками, таблетками, тощо. На кур‘єра скидається вся відповідальність за розповсюдження наркотиків і коли його зловлять — відбувати покарання він буде саме як людина, яка продавала наркотики. Ми маємо деталь в законодавстві, яка нам вказує на те, що якщо така «шестірка» видасть свого «босса» — його відпустять, проте є нюанс: зазвичай, кур‘єр ніколи і в очі не бачив, на кого працює. Таким чином, вразливий індивід, який з власних певних причин прийшов до такої роботи, опиниться за ґратами на строк від чотирьох до восьми років.
Споживачі/зберігачі. Уявіть, ви студент Карпенка-Карого: у вас творче, насичене життя, і культура так і спонукає вас до того, щоб спробувати щось. Ви і так випивали кожні пару днів, молодість все ж, потрібно відірватись, а тут вам пропонують спробувати ту ж саму марихуану, або щось поважче. Ви молодий та трохи дурний, адже немає адекватної боротьби з наркотиками, тому, очевидно, погоджуєтесь. Далі користуєтесь нагодою дедалі частіше, і рано чи пізно, у вас вдома створюється «склад» наркотиків, які ви не продаєте, не пропонуєте нікому, проте вживаєте самі заради власного задоволення. Ви — свідома людина, і це ваше свідоме рішення, яке мало чим відрізняється від того самого вживання цигарок чи алкоголю. Одного дня до вас стукає дядько поліцейський, і якщо вам не пощастило мати при собі більше п‘яти грамів тієї самої марихуани, то на вас також очікує покарання, як і на попереднього нашого героя.

Ми уперлись в проблему, де боротьба йде лише з наслідками того, що шкодить людині, проте ми ніяк не боремося з проблемою вживання. «Ну так а що поганого, ми ж посадили цих ваших наркоманів! Вулиці почистили!». Давайте подивимося на проблему глибше.

Економічний фактор

Звернемося все до тієї ж статистики: 30 тисяч злочинів на рік. Пропоную звести її до того, що потрапляють до в‘язниці приблизно 10 тисяч осіб. Як це вдарить по економіці?

Візьмемо зарплату людини, що потрапила до в‘язниці: нехай це буде 15 тисяч гривень на місяць. Насправді, середня цифра скоріш за все буде вищою, проте особисто я вважаю правильнішим брати мінімальну планку, адже за цими статтями часто «ловляться» доволі молоді люди, які поки що лише починають свою кар‘єру, а перебільшувати з цифрами буде спекуляцією. У ситуації, де ми отримаємо 15 тисяч гривень на руки, будучи офіційно працевлаштованим, ми сплачуємо 126542 гривні в податках щорічно. Помножимо це число на десять тисяч, щоб дізнатися, скільки ми втратимо за лише перший рік ув‘язнення цих десяти тисяч людей, і отримаємо число 1265420000 гривень на рік, або ж майже 31 мільйон доларів. Тобто, якщо кожного року ми засуджуємо десять тисяч людей, наші збитки впродовж трьох років, за грубою оцінкою, будуть складати приблизно 185 мільйонів доларів, не враховуючи коштів, що будуть витрачені на ув‘язнених всередині в‘язниці, а також не враховуючи, що зарплата може складати набагато більше, аніж 15 тисяч гривень. Також, ми вбиваємо потенціал особи розвинути свій індекс людського розвитку. Вийшовши з в’язниці, в якій людина окунається в маргіналітет та всю її романтику, їй вже не вдасться влаштуватися на хорошу роботу, здобути вищу освіту тощо, що лише приведе її назад до кола наркотиків, а можливо і до роботи тим самим наркокур’єром. Очевидно, це лише змусить її повторити цей шлях наново.

«Проте ж держава щось робить, щоб цього не сталося, вірно?»

Центри «рехабу» в Україні працюють, м‘яко кажучи, погано. Поговоривши з особою, що пройшла через це, я виокремила декілька цікавих фактів:

«Ми майже нічого не робили. Іноді нас кликали на якісь лекції, іноді ні. Випускали курити, якщо помиємо підлогу. Пронести речовини всередину не було проблемою»
«До мене не ставилися як до людини. Кричали, прив’язували до ліжка. Коли я вийшла — почала знову вживати»

Загалом, все як з усіма державними установами: нікого не цікавить результат, дуже висока корумпованість, а замість того, щоб вийти здоровим — виходиш ще більш хворим. Існує «альтернатива» з центрами від церков, проте там залежність від наркотиків замінюється залежністю від віри, що, на мою думку, ставить під питання свободу вибору віросповідання, та не залишає можливості повернутися до власного здорового життя. Забирає одну зі свобод громадянина.

Рішенням для цього стане приватизація центрів відновлення для людей, що вживали наркотики. Приватна установа буде справді зацікавлена в тому, щоб досягти результату. Ситуація складеться ідентично з гонкою державної та приватної медицини загалом – державна медицина програє у якості, швидкості та загальній ефективності. Залучення приватних благодійних фондів має набагато більше сенсу, аніж відкриття чергової безкорисної державної програми, що існує на податки, ще й не виконує своєї основної функції — повернути людину до її звичайного життя.

Сучасна наркополітика першочергово спрямована на ув‘язнення кур‘єрів наркотиків, проте не їх основних дистриб’юторів (наркобізнесу). Хоч МОЗ і наголошує на тому, що це не так, враховуючи нашу судову систему, в це дуже важко повірити. Саме наявність законів, які садять подібну «пєшку» в системі, зламає її більше, знищить її як індивіда, а не наркотики. До того ж, дасть економічну діру.

Схема спроб боротьби з виробленням наркотиків не працює через банальний графік попиту та пропозиції. Якщо ми знищимо сам товар, при цьому не знижуючи попит, то все що ми отримаємо — скачок ціни, іноді зниження продажу товару. Проте, з наркотиками це не спрацює. Фактично, держава таким чином лише стимулює створення нових, більш сильних та дешевих наркотиків, спонсорує своїми заборонами скачок оплати праці наркокур‘єрів, тощо. Наркотики залишаються доступними, а іноді заборона навіть підвищує їх якість. Факт регуляції лише збільшить дохід наркобізнесу, а не дасть хоча б якийсь профіт. Приклад з історії: заборона вирощування опійного маку в Афганістані, регуляції вирощування коки в Колумбії. Заборона не надає плюсів, а лише дає більше влади в руки «верхівки».

Система, що ламає життя індивіда, ламає й соціум загалом.

Пропоную подивитися на Нідерланди та ПАР (не республіку, а речовини). Всі ми чули, що там трава на кожному боці, а нещодавно зайшли розмови про легалізацію чогось поважче. То чому не кожен другий торчить? Де зламана держава та бунти людей з ломкою за безкоштовні дози для пролетаріїв всього світу?

Народившись у Нідерландах ти зростаєш у парадигмі, що наркотики — це частина твого життя. Хтось їх вживає, хтось ні. Так, є смертельні кейси. Так, є жахливі передозування, з піною з роту та викорченням всього тіла. Звичайно — люди помирають від цього. Так, може розщепитись щелепа, і будете ходити без зубів та їсти каші. Наслідки ПАР — це насправді жахливо, і бажано вести здоровий спосіб життя, у якому всі гормони у вашій голові будуть існувати в потрібній кількості та обсягу, зовсім без тих катастрофічних встрясок, які їй влаштовують той самий алкоголь, чи, тим паче ПАР.

Зростаючи у світі, де немає стигми вживання, у вас не виникає бажання фанатичного споживання усіх відомих цьому світові наркотиків. На мою думку, питання наркополітики має розглядатися на схожому рівні до питань обізнаності щодо смерті. Діти знають, що вони помруть. У них в голові є причино-наслідковий зв’язок того, що від чогось можна загинути. Як наслідок, дитина легше перенесе смерть улюбленого кролика, чи когось з дальніх родичів, і не буде настільки травмованою та зацикленою на цьому. Люблю зводити всю аргументацію до маніяків та самогубців, і зроблю це знову: саме стигматизація багатьох процесів призводить до надмірної зацікавленості у забороненому та бажанню це виконати.

Це може стати грунтом для того, щоб побудувати нездорові стосунки з будь-чим. І держава має розуміти, що без потрібних реформ кіна не буде і ми продовжуватимо отримувати більше проблем, аніж користі. А це я навіть ще не почала розповідати, що до повномасштабного вторгнення Україна була однією з найбільших експортерок канабісу в Європі. Уявіть, скільки грошей! Змушує задуматись…

Якщо з кейсом зберігання наркотиків ще є шанси вийти відносно адекватною людиною, то за наркокур‘єрство, де строк ув‘язнення набагато вищий, він лише більше наблизиться до абсолютного нуля.

Стереотип, що наркотики — проблема лише мізерного відсотку маргіналів, змушує нас думати, що «будь-яка людина» ніколи не погодиться на те, щоб почати вживати. Проте, не маючи повної свободи, яку не може забезпечити нам уряд, ми ніколи не зможемо правильно донести, який вплив мають наркотики. Потрібна не заборона наркотиків, не ув’язнення кожного споживача, а обізнаність. Чи може надати її державна установа? На мою думку, знов таки — ні. Єдиний спосіб, який насправді принесе результати — це розвиток культури тверезості від лідерів думок, науковців, інтелектуалів, приватні ініціативи щодо боротьби з наркоманією, проте ніяк не держава. Держава ніколи не заволодіє наркоринком, щоб мати над ним контроль, і тим паче, винищити. Як би не переформульовувалась стратегія, вона так і буде залишатися кривою та неповноцінною, допоки не станеться приватизації багатьох сфер, судової реформи, та перегляду кримінальної відповідальності за злочини, що не мають постраждалих.

Неможливо боротися з природним бажанням людини до свободи. Навіть у такому питанні, як вживати, чи не вживати наркотичні речовини.

Чим більше тиснеш — тим більшу віддачу дасть суспільство.

Додаткові джерела:

Наркономіка: Як працює економіка картелів (Том Вейнрайт);
Звітності МОЗ за 2022 рік;
Калькулятор податків «Ціна Держави».

Посилання на оригінал

14 серпня 2024 року. Аналітичні записки з економічної політики № 396

Автори: Алекс Брілл, Брайан Дж. Міллер та Стен Фойгер

Переклав Максим Чабаненко

Хоча деталі майбутнього федерального законодавства та дій виконавчої влади щодо легалізації, регулювання та оподаткування канабісу залишаються невідомими, така політика може мати значний вплив на федеральний бюджет. Нові акцизи, регуляторні збори та зміни в пропозиції робочої сили можуть вплинути на податкові зобов’язання, а отже, і на державні доходи. Вплив на витрати може включати зменшення видатків на забезпечення дотримання заборони та збільшення видатків на регулювання канабісу та рецептурний канабіс (залежно від того, як він регулюється). Наслідки для ключових показників громадського здоров’я та соціальних результатів, таких як злочинність, смертність на дорогах та рівень освіти, також можуть мати як позитивні, так і негативні наслідки для бюджету.

У нашому дослідженні визначено основні наслідки легалізації канабісу для федерального бюджету та, за можливості, оцінено їхню величину. Це дослідження припускає, що канабіс регулюється і що як медичний, так і рекреаційний канабіс буде оподатковуватися, а штати та місцеві органи влади наслідуватимуть цей приклад. Воно покращує обмежені попередні дослідження в цій галузі, аналізуючи набагато ширший набір джерел федеральних доходів і витрат.

Наші ключові висновки щодо доходів полягають у тому, що найбільший потенційний ефект може бути досягнутий за рахунок збільшення участі робочої сили, що, згідно з попередніми дослідженнями, може бути наслідком використання канабісу як форми знеболення. Збільшення державних доходів від акцизного податку на канабіс також може бути значним, навіть якщо врахувати очікувані нівелюючі фактори. Існуючі дані свідчать про те, що легалізація канабісу може зменшити споживання алкоголю і, таким чином, знизити надходження від податку на алкоголь. Інші зміни в доходах, включаючи надходження від податку на прибуток підприємств для виробників канабісу або збори Управління з контролю за продуктами та ліками, ймовірно, будуть менш значними.

З точки зору витрат, вирішальне значення для бюджетних наслідків легалізації має те, чи будуть продукти з канабісу розглядатися як рецептурні препарати. Якщо так, то це призведе до значних федеральних витрат на канабіс через програми Medicare, Medicaid та програми медичного страхування ветеранів, хоча ці витрати можуть бути компенсовані за рахунок скорочення видаток на інші форми охорони здоров’я. Дослідження показують, що легалізація канабісу зменшує споживання опіоїдів за рецептом, кількість звернень до відділень невідкладної допомоги, пов’язаних з опіоїдами, та госпіталізацій до наркологічних центрів для лікування від героїнової залежності. Однак ці переваги можуть бути нівельовані витратами, пов’язаними з розладами, спричиненими вживанням канабісу, в тому числі збільшенням кількості звернень до відділень невідкладної допомоги. Крім того, якщо легалізація канабісу призведе до збільшення сукупних витрат на приватне медичне страхування, то зростуть недоотримані доходи, пов’язані зі звільненням від оподаткування медичного страхування, що фінансується роботодавцем.

Різноманітні фактори обмежують ймовірний вплив на витрати. Більшість конопляних компаній, найімовірніше, звертатимуться до Управління з контролю за продуктами та ліками за дозволом на продаж відповідно до регуляторного стандарту зменшення шкоди або харчових добавок, на відміну від більш суворого стандарту безпечності та ефективності, який застосовується до рецептурних препаратів, що виключає їх з обов’язкового покриття федеральними програмами медичного страхування. Нечисленні продукти канабісу, які отримали схвалення на ринку як рецептурні препарати, ймовірно, матимуть вищі ставки доплат і співстрахування, а програми медичного страхування, ймовірно, вимагатимуть від пацієнтів попереднього дозволу, перш ніж покривати ці препарати. Таким чином, більшість канабісу та продуктів на його основі, ймовірно, поширюватимуться через канали роздрібної торгівлі зі значними обмеженнями, такими як місця продажу лише канабісу з контрольованим доступом, магазини з віковими обмеженнями або безрецептурні препарати. Багато планів вирішать не покривати продукти канабісу, що відпускаються без рецепта, з огляду на політичну природу цих ринків, а також на нові, але все ще слабкі клінічні дані, що з’являються.

Легалізація канабісу може також опосередковано вплинути на федеральні витрати. Наприклад, припустимо, що легалізація канабісу призведе до зменшення вживання опіоїдів і подальшого зниження смертності від зловживання опіоїдами. У такому випадку зростуть витрати на програми Medicare і соціального забезпечення через збільшення тривалості життя.

Багато з цих бюджетних наслідків значною мірою залежать від детального вибору майбутньої політики. Наприклад, визначення економічно оптимального акцизного податку вимагає кількісної оцінки соціальної шкоди від споживання канабісу. Крім того, на регульованому ринку неподаткові заходи, такі як детальне регулювання продукції та ліцензійні обмеження, що обмежують кількість продавців, стримують конкуренцію, тим самим підвищуючи ціни і створюючи неявний податок. Тому визначення оптимального акцизного податку також вимагає точної оцінки цього вже існуючого непрямого податку. Наприклад, дослідження штату Вашингтон показало, що хоча явний податок на канабіс у штаті становить 37%, поєднання регуляторної та податкової політики створює неявний податок у розмірі 63%.

Така динаміка має потенційно важливі наслідки для федеральної політики щодо канабісу. Відповідний федеральний акцизний податок слід розглядати в поєднанні з оцінкою впливу регуляторних обмежень на конкуренцію і ціни на ринку канабісу.

Нарешті, хоча вплив федеральної легалізації канабісу на бюджет впливає як на доходи, так і на видатки, не обов’язково встановлювати режим акцизного податку таким чином, щоб доходи дорівнювали видаткам, це не є оптимальним. Немає жодних підстав вважати, що такий механізм, коли податки на приватне споживання фінансують державне споживання, обов’язково є оптимальним, так само, як не є оптимальним фінансування державних шкіл повністю за рахунок податків на приватні школи. Тим не менш, чистий бюджетний вплив федеральної легалізації є важливим як з політичних міркувань, так і з точки зору процедури роботи Конгресу.

Примітка

Ця аналітична записка ґрунтується на публікації Алекса Брілла, Брайана Дж. Міллера та Стена Вейгера «Наслідки легалізації конопель для федерального бюджету США», Public Budgeting & Finance (готується до друку).

Про авторів

Алекс Брілл — Американський інститут підприємництва

Брайан Дж. Міллер — Університет Джона Хопкінса; Американський інститут підприємництва

Стен Фойгер — Американський інститут підприємництва; Гарвардський університет; IE University

Медичному канабісу — бути чи не бути?

Розповідаємо про все, що потрібно знати про ухвалення законопроєкту №7457 та його подальше блокування.

21 грудня Верховна Рада ухвалила законопроєкт, який легалізує медичний канабіс. Документ підтримали 248 народних депутатів. Закон почне діяти через півроку після того, як його підпише Президент. Нагадуємо, що після першого читання до тексту законопроєкту було внесено майже 900 правок, 100 з яких було погоджено авторами. Проте в цей момент історія з легалізацією медичного канабісу лише починається…

Що передбачає актуальна версія тексту законопроєкту №7457?

Через півроку після підписання Президентом, закон регулюватиме обіг канабісу в медичній, промисловій та науковій діяльності:

Рослини коноплі буде дозволено застосовувати для створення ліків, проведення наукових експериментів, а також в якості знеболювальних чи терапевтичних засобів. Такі ліки стануть в нагоді для зменшення болю, усунення спазмів та судом м’язів, лікування анорексії, ПТСР та тривожних розладів, окремих типів епілепсії.
Лікарям дозволятиметься виписувати е-рецепти на препарати, у складі яких є канабіноїди.
Пацієнти зможуть зберігати такі препарати при наявності рецепту та документів, які підтверджують діагноз і в’їжджати та виїжджати з України з ними.
Можна буде отримати ліцензію на вирощування конопель для виробництва ліків. Одна з умов такої діяльності — цілодобовий відеонагляд та доступ поліції на виробництво, а також електронне кодування кожного куща.
Розповсюдження марихуани для інших цілей, окрім перерахованих вище, буде надалі забороненим та вважатиметься злочином.

Попри, здавалось би, хороші новини, до законопроєкту залишається багато запитань. Думками щодо тексту законопроєкту поділився Тарас Ратушний, громадський активіст, що бореться за легалізацію медичного канабісу вже не один рік:

«Оце поворот. Виявляється, голосуванню законопроекту про медичний канабіс (7457) насправді заважала не Юлія Тимошенко “і її 1000 правок”…

…А реальна проблема була — відсутність голосів для другого читання, чому теж відома причина — низька якість документу, який з третьої спроби вийшов з комітету здоров’я нації. Через це і неспроможність показати колегам по залі, як саме з цього закону з’явить щось крім вирощування…»

(Радимо ознайомитись із повним текстом допису Тараса Ратушного у Facebook для повного розуміння контексту).

«Але не сталося, як гадалося»

Противників законопроєкту не вдалось переконати: депутати фракції «Батьківщина» заблокували його знову, подавши постанову про скасування рішення про прийняття цього законопроєкту в цілому.

Розблокувати підписання парламент зможе десь в середині січня наступного року. В кращому разі, законопроєкт потрапить на підпис до Президента та набуде чинності лише через півроку після його підписання — тож запрацює приблизно у липні 2024 року.

Наша думка стосовно подій навколо «7457»

Медичний канабіс неодмінно легалізують, адже це питання надзвичайно актуальне. Тисячі людей, що страждають від епілепсії, спазмів, хронічних болей, ПТСР, отримають можливість долати ці недуги.

Це також позитивно вплине на економіку країни: фармацевтичний ринок зможе розвиватись шляхом розробки та випуску нових препаратів. Окрім фармацевтичної, виросте кожна галузь економіки, котра буде долучена до процесу виготовлення та дистрибуції, зокрема — сільське господарство, промисловість та торгівля.

Проте найголовніший аргумент на користь легалізації досить простий: медичний канабіс — це особистий вибір людини, яка потребує такого методу лікування. Держава не має обмежувати можливість реабілітації та лікування для своїх громадян.

Тож зараз важливо отримати допрацьовану версію законопроекту, котра передбачає повністю прозорі процеси роботи з медичним канабісом, та забезпечити усе необхідне для роботи країни за нових умов.

Висновок

Тож чи бути медичному канабісу в Україні? На нашу думку, неодмінно!

Проте поки що ми маємо вкотре заблокований законопроект, який потребує вдосконалення. Сподіваємось, що Верховна Рада якомога швидше дасть медичному канабісу «зелене світло» та вже наступного року українці зможуть відкрити для себе повністю нові можливості реабілітації та лікування.

Наша позиція чітка та незмінна: медичний канабіс — це благо для тих, хто його потребує. Ми і надалі слідкуватимемо за процесом легалізації та висвітлюватимемо всі події навколо цього процесу. Підписуйтесь та слідкуйте за цим разом з нами!

Легалізація медичного канабісу в Україні: чому варто сказати «так»?

Останнім часом ми усе більше чуємо від влади: «Потрібно легалізувати обіг медичного канабісу», «Потрібно дозволити», «Потрібно…». Президент підтримав і порекомендував Верховній Раді голосувати, аргументуючи це необхідність розвивати галузь ментальної та фізичної реабілітації і допомагаючи українцям долати «біль», «стрес» і «травми війни». МОЗ підтримало.

Однак, на жаль, окрім підтримки з боку влади поки мало дій: нині законопроєкт перебуває на розгляді у парламенті.

Ми не один рік відстоюємо позицію, що легалізації медичного канабісу в Україні — бути! Наш короткий матеріал саме для того, щоб ви дізналися, чому ми це робимо.

Що треба знати про медичний канабіс?

Медканабіс (або медична марихуана, Cánnabis satíva) — рослина, з якої виготовляють ліки для полегшення болю пацієнтів або лікування захворювань, пов’язаних з порушенням роботи нервової (імунної) системи.

Медканабіс містить у собі спеціальні сполуки, що звуться канабіноїдами. Саме вони впливають на регуляцію апетиту в людини, на сон, на емоційне самопочуття тощо. Варто зауважити, що медканабіс не має вираженої психоактивної дії на відміну від рекреаційного.

Зрештою, медканабіс допомагає і тоді, коли інші методи лікування (наприклад, звичайні обезболювальні, анестетики, або процедури) не дають необхідного полегшення або ефективності.

У яких випадках використовують ліки на основі медканабісу?

для зменшення больових відчуттів, спазмів та судом м’язів;
для лікування анорексії;
посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та тривожних розладів;
окремих типів епілепсії;
глаукоми;
псоріазу;
паркінсонізму;
розсіяного склерозу.

Медканабіс особливо допомагає полегшити біль та страждання важкохворим та паліативним хворим, в тому числі онкологічним хворим, пацієнтам з ВІЛ.

Що зараз каже влада про легалізацію?

Ще рік тому, 07.06.22, Кабмін підтримав використання і виробництво медичного канабісу. Власне, законодавче підґрунтя для забезпечення повного циклу обігу теж існує.

У 2021 році також була спроба вирішити долю медканабісу в Україні, однак, на жаль, депутати провалили голосування за проєкт №5596. Одним із авторів цього законопроєкту був співзасновник нашої Організації, Михайло Лавровський.

Як ми й писали в описі до посту, зараз влада публічно підтримує легалізацію словами. Проте на етапі, коли російсько-українська війна триває уже 9-тий рік, а ветеранів в Україні налічується понад 500 тисяч — нам хотілося би бачити від влади більш рішучої політики. Всього в Україні налічується понад 2 мільйони людей, які потребують лікуванням медичним канабісом.

Світовий досвід: легалайз в інших країнах

Першим медичне та особисте використання дозволив Уругвай.

Зараз медканабіс частково або повністю узаконений у понад 40 країнах світу. Серед них: Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль, Південна Корея, Велика Британія, деякі країни Європейського Союзу, а також африканські Малаві, Лесото, Марокко, Зімбабве, Руанда та інші.

Детальніше про легалізацію медканабісу у інших країнах читайте у великій статті від медіа «Заборона».

Дрібка додаткових аргументів на користь легалізації

Позитивний вплив на національну економіку

Легалізація медичного канабісу може створити нові можливості для розвитку промисловості та створення робочих місць. Із «легалайзом» і справді дуже пов’язане слово «розвиток», адже успіх приватної медицини, нові дослідження та інновації в галузі медицини, фармацевтики та біотехнологій не змусять на себе довго чекати!

Доступність та безпека

Необхідні ліки можна буде придбати в аптеці. Пацієнтам не доведеться замовляти ліки з-за кордону та тижнями чекати на нові поставки, чи вирощувати продукт самостійно з острахом, що додому може прийти поліція й заарештувати. Також легалайз дасть змогу контролювати якість продукту та забезпечити його безпечність для пацієнтів.

Аргумент «за» з позиції лібертаріанства

Основний аргумент лібертаріанців щодо легалізації медичного канабісу полягає в тому, що людина має право самостійно вирішувати, які методи лікування вона використовує для свого здоров’я.

Лібертаріанці також вважають, що держава не повинна втручатися в особисті рішення громадян щодо власного здоров’я. Вони підтримують ідею, що індивіди мають право на самостійний вибір лікування та доступ до ресурсів, які допоможуть їм поліпшити своє становище.

Закон про легалізацію — ще один крок назустріч Свободі в Україні: і економічній, і політичній, і особистій.

Українці мають право на життя без болю і національне законодавство повинне бути удосконалене, аби гарантія за забезпечення цього права була не просто словом.

Сподіваємося, що невдовзі медканабіс отримає «зелене світло» у Верховній Раді — очікуємо на пленарне засідання та пильно спостерігаємо за усіма подіями навколо легалізації.

Додатково

Проєкт Закону №5596 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання обігу конопель в медичних цілях, науковій та науково-технічній діяльності»

Проєкт Закону №7457 «Про регулювання обігу рослин роду коноплі (Cannabis) в медичних, промислових цілях, науковій та науково-технічній діяльності для створення умов щодо розширення доступу пацієнтів до необхідного лікування онкологічних захворювань та посттравматичних стресових розладів, отриманих внаслідок війни»