Національна стратегія доходів України: оподаткувати не можна лишити в спокої?

27 грудня Кабінет Міністрів України погодив «Національну стратегію доходів» до 2030 року. Цей документ визначає ті бюджетні, податкові, митні та інші ініціативи, які держава хоче впровадити за наступні шість років.

Заплановане сальдо бюджету на 2024 рік – це дефіцит в майже 1,6 трильйона гривень, при тому що доходи бюджету заплановані на рівні 1,76 трильйона гривень.

Масла у вогонь підкидають і вимоги міжнародних кредиторів: у грудні, надавши чергову позику, МВФ поставив перед Україною вимогу залучити до бюджету у 2024 році додаткові 41 мільярди долари.

Де брати ці гроші – звісно, ніхто напевне сказати не може.

На жаль, при проєктуванні Національної стратегії доходів уряд звернувся до надзвичайно згубних фіскальних практик, серед яких:

Скасування спрощеної системи оподаткування юридичних осіб (спрощена система означає, що юрособа платить єдиний податок ставкою від 3% до 14%, в той час як загальна система передбачає для юросіб сплату податку на прибуток розміром у 18%). Також хочуть скоротити перелік видів діяльності, дозволених для участі в спрощеній системі оподаткування фізичних осіб-підприємців;
Обов’язкове встановлення РРО (касового апарату) для фізичних осіб на спрощеній системі оподаткування – впровадження цієї технології моніторингу вимагатиме від бізнесу значних витрат та, за оцінками 2019-го року, може принести в бюджет лише 2-2,5 мільярди гривень;
Повернення прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб: у 2004 році цю шкалу було скасовано, адже вона призводила до свідомого приховування своїх доходів фізичними особами. Нині всі доходи оподатковуються за єдиною ставкою: 18% ПДФО + 1,5% військового збору;
Доступ Державної податкової служби до банківської інформації та можливість накладати арешт на рахунки без рішення суду. Прикриваючись благими намірами щодо спрощення подання податкової звітності, така ініціатива, фактично, запроваджує законну «“презумцію вини»” платника податків, адже податкова матиме змогу в будь-який момент висунути претензію щодо будь-яких зарахувань на рахунки фізичних осіб. І якщо платник податків не буде в змозі документально довести джерело таких доходів, і якщо податкова визнає ці доходи «“прибутками»”, то зможе вимагати сплати податку у 18% від суми транзакції. Більше того, заради цього банкам хочуть надати статус податкових агентів.

Окрім цих концептуальних рішень, які накликали найбільші нарікання з боку бізнесу, Національна стратегія доходів містить і інші, дрібніші, але не менш абсурдні речі: скасування пільг на сплату ПДВ, якщо аналогічних немає у директиві ЄС про ПДВ, підвищення акцизів, екологічного податку, введення податку на солодкі напої (такого немає навіть в більшості країн ЄС).

Митна політика

Окремої уваги заслуговують ініціативи НСД у сфері митної політики: так пропонується скасувати мораторій на проведення документальних перевірок митниками.

Знову пропонується криміналізувати контрабанду товарів та недостовірне декларування. Звучить дуже по-справедливому, але насправді ж криміналізація цих дій стане лише додатковим важелем корупційного тиску митних органів на імпортерів – власне така ситуація і мала місце до декриміналізації у 2012 році.

Зовсім абсурдним виглядає заплановане перетворення Державної митної служби на правоохоронний орган з правом проводити досудові розслідування та оперативно-розшукову діяльність! Для повного щастя не вистачає хіба дати податковій право збирати трибунал та карати «контрабандистів» прямо на місці.

Також текст НСДУ містить обережні згадки про розробку еталонного міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування товарів на кордоні, «що враховуватиме національні економічні інтереси України». Підозрюю, говорячи про інтереси України, розробники НСДУ мають на увазі саме підвищення митних надходжень, не звертаючи жодної уваги на те, як це вдарить по імпортерам та споживачам.

Як вишенька на торті, Національна стратегія доходів містить пункт про підвищення заробітних плат посадових осіб митних органів.

Позитивні моменти НСДУ

Сама готовність уряду до перегляду багатьох моментів у бюджетній сфері – це вже хороше явище. Вже традицією в Україні стало, що заплановані показники бюджету живуть своїм життям, а реальні доходи та видатки – зовсім іншим. НСДУ декларує зміну цього підходу.

Також поваги заслуговує постійний акцент на антикорупційних заходах та програмах, адже будь-які посилення податкового контролю неодмінно матимуть корупційні ризики, до яких потрібно бути готовими.

Заявлений розвиток програми авторизованого економічного оператору – це неабиякий крок вперед у питанні спрощення імпорту та уникненню бізнесом тиску митних органів. Зараз лише одне підприємство в Україні має статус АЕО – цей статус надається безстроково і спрощення його надання наблизить нас до практики економічно розвинених держав.

Цифровізація, – ще одне позитивне рішення, яке пропонується в НСДУ. Досвід впровадження Дія.Бізнес та давніших електронних державних послуг показав їх значний позитивний вплив на економіку (і, звісно ж, на доходи державного бюджету).

Висновки та пропозиції

Нечисленні хороші ініціативи НСДУ перекриваються абсолютно безглуздим та безконтрольним посиленням фіскалізації. Ми з колегами з громадської організації Українські Студенти за Свободу навіть відзначаємо, що як би це іронічно не звучало, впровадження НСДУ не призведе до очікуваного збільшення доходів державного бюджету. Адже чим більше бізнес буде обмежений у своєму розвитку, тим більше буде мотивації йти в тінь, тим менше з’являтиметься нових платників податків і тим гіршою буде ситуація для споживачів.

Натомість Національна стратегія доходів цілком оминає увагою державні підприємства – а абсолютна більшість з них є збитковими, навіть я б сказав, катастрофічно збитковими. Саме з приватизації, усунення державних монополій та зменшення видатків бюджету мала б розпочинатися ліквідація такого великого дефіциту.

За словами старшого наукового керівника аналітичного центру CASE Ukraine Володимира Дубровського, ефективним рішенням у покращенні діяльності митної служби була б автоматизація митного оформлення за рахунок використання інформації з країни-експортера. На підставі цієї інформації можна автоматично оформлювати вантажі при перетині українського кордону. Країни ЄС та більшість великих економік (окрім хіба що Китаю) укладають відповідні домовленості про обмін інформації.

Така автоматизація дала б можливість процвітати українському бізнесу та значно зменшила б видатки на митну діяльність – ось той шлях, який сприятиме збільшенню прибутків підприємців, а отже й податкових надходжень.

В цілому я переконаний – ключові пропозиції Національної стратегії доходів є руйнівними для української економіки. Її необхідно повністю переглянути та сфокусувати на усуненню перешкод для розвитку приватних ініціатив, на спрощенні процедур заходу інвесторів та позитивної мотивації переходити бізнесу з «тіні» в правове поле. Ось ті пункти, які на мою думку, і за досвідом багатьох ринкових економік, наповнять бюджет України та дадуть усьому населенню полегшення економічних тягарів від розв’язаною росією війни.

Наостанок додам: шлях фіскалізації, нових і нових перевірок, тиску на бізнес – це крок не до цивілізації, а наслідування авторитарних режимів. Тих режимів, які зараз гаряче підтримує росія і з тенет яких український народ вирвався у 1991-му році.

Я закликаю кожного, кому небайдужа доля української економіки та підприємців, підписати ініційовану CASE Ukraine та Останнім Капіталістом петицію до уряду щодо перегляду НСДУ!

Автор: Владислав Бойко, голова Департаменту просвіти Українських Студентів за Свободу, учасник програми Young Voices EU Fellowship Project