Олександр «Американець» Злочевський

Злочевський Олександр Вікторович народився 10 червня 1997 року в селі Агрономічне неподалік Вінниці. Закінчив Вінницький ліцей №7 ім. Олександра Сухомовського у 2015 році. У школі Олександр часто грав на сцені, зазвичай отримував головні ролі. Був обізнаний у міжнародній політиці, особливо проявив свою зацікавленість під час виборів Президента США у 2016 році, що остаточно вплинуло на вибір його спеціальності. 

У 2015 році вступив у переміщений до Вінниці Донецький національний університет ім. Василя Стуса на спеціальність «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії». 

Сашко дуже любив свою спеціальність, його турбувало місце та перспективи України на світовій геополітичній арені, тож використовував свої навички на практиці, активно долучався до роботи в студентському самоврядуванні.

Хлопець поширював свої напрацювання під час конференцій на тематику міжнародних відносин, досвіду НАТО в примиренні за допомогою інформації та діалогу, кризи сучасної системи безпеки, нового міжнародного порядку та на інших безпекових форумах. Юнак відвідав багато міст України для поширення знань, брав участь в Академії НАТО, Дипломатичній академії України імені Геннадія Удовенка. Був відомий серед студентів та викладачів як людина товариська, активна, ерудована й віддана своїй справі.

У 2019-му році Олександр долучився до Програми Лідерства у Вінниці. З тої пори він став членом нашої Організації, знайшов багато друзів та очолив Вінницький осередок. Як він сам писав:

«Привівши свій розум у порядок, я готовий до практичного застосування своїх знань та навичок на благо собі та іншим».

У вересні 2021-го, після закінчення магістратури, ухвалив рішення підписати контракт з 80 Окремою Десантно-штурмовою бригадою Збройних сил України, де служив старшим сапером.  За свій високий рівень володіння англійською мовою та за велику майстерність у спілкуванні отримав позивний «Американець». Кажуть, остаточно закріпилося це псевдо за ним після відвідин частини якоюсь закордонною делегацією, із якою лише Олександр зміг грамотно розмовляти англійською.

Загинув 7 вересня 2022 року у віці 25 років під час виконання бойового завдання в селі Максимівка на Харківщині. Похований у рідному Агрономічному. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Друзі пам’ятатимуть Сашка як вмілого дебатера на специфічні тематики, а також як українця, який був відданий своїм цінностям та державі.

Завдяки академічному обміну з Варшавським університетом пройшов семестрове навчання на факультеті політології та міжнародних досліджень Інституту міжнародних відносин.

Був учасником Школи лідерства та демократії для студентів переміщених університетів (м. Київ, 23 – 27 вересня 2017). Брав участь у Всеукраїнських студентських змаганнях з міжнародних відносин від Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка. Стає учасником осінньої академії НАТО

«Формування довіри до України: досвід НАТО у примиренні за допомогою інформації та діалогу» (Вінниця, 8 – 9 грудня 2016). Також бере участь у низці Міжнародних безпекових форумах (Вінниця, 2 – 4 листопада 2016; Львів, 30 листопада – 1 грудня 2017; Київ, 10 – 11 грудня 2018). До захисту магістерського дослідження взяв участь у Міжнародній науковій конференції «Криза сучасної системи безпеки: у пошуках нового міжнародного порядку» (Львів, 25 вересня 2020).

Свою «Червону пігулку» Олександр отримав від таких особистостей та організацій як Dennis Prager (PragerU), Dave Rubin (The Rubin Report), Ben Shapiro (The Daily Wire), Christina Hoff Sommer, Niall Ferguson, Jordan B. Peterson, Stephen Bannon, Carl Benjamin (Sargon of Akkad), Steven Crowder (Louder with Crowder), Lauren Southern, Cassie Jaye (The Red Pill), Paul Elam (MRA, A Voice For Men), Yaron Brook (Ayn Rand Institute), Milton Friedman, Dr. Sebastian Gorka та інші. З роками його поінформованість та обізнаність тільки збільшувалась, так само як і кількість його онлайн-підписок та кількість заходів, у яких він взяв участь. Тому, навівши лад у своїх думках, він був готовий до практичного застосування своїх знань та навичок на благо собі та іншим.

Особисто знайомим зі Злочевським був співзасновник УСС Михайло Лавровський:

«Втрата Саші –  це втрата не лише для його сімʼї чи для нашої спільноти. Це втрата для всієї України, адже саме такі, як він, –  принципові, розумні та патріотичні люди, –  мали б стати майбутнім нашої країни. Але, на жаль, сьогодні такі люди віддають своє життя, аби вберегти нашу Свободу. Я пишаюсь ним і вважаю себе вічним боржником Саші і таких, як він.

Хочу жити це життя, аби віддати борг і шану його пожертві, і сумніваюсь, що колись таки віддам. Сьогодні ми втрачаємо кращих, ми знову проживаємо Розстріляне Відродження.

Він знав, куди йшов, він знав, за що боровся, і знав, за що віддавав своє життя. Може, Саша пройшов не довгий шлях на цьому світі, але точно не даремний. Як би це не було важко, нам треба не оплакувати його смерть, а радіти тому життю, яке він прожив.

Я йому вдячний і буду старатись прожити це життя так, щоб мені не було соромно подати йому та іншим руку, коли настане мій час».